Буде краще, якщо Довбик піде вже цієї зими. Що говорити про претендентів на єврокубки за підсумками півріччя УПЛ

Буде краще, якщо Довбик піде з "Дніпра-1" вже цієї зими

У контексті "Дніпра-1" можна підіймати чимало тем: про прогрес команди і тренера, про добру комплектацію складу, про окремих героїв-персон на кшталт Піхальонка, Довбика чи Дубінчака. Все це буде правильно та актуально, але спробуємо поглянути на ситуацію трохи ширше. Ширше, глобальніше та патріотично.

Ви зараз точно зрозумієте, про що мова… Відрив "Дніпра-1" від шостого місця турнірної таблиці УПЛ – чотирнадцять очок. Також дніпряни продовжують боротьбу у Кубку України. Все це дає комфортну впевненість у тому, що команду Йовічевіча вперше в історії побачимо на міжнародній арені вже через добрих пів року. І ось тут про патріотизм – дуже не хотілося б, аби "Дніпро-1" повторив нещодавню долю "Ворскли" та "Колоса", вилетівши у першому раунді від якогось ноунейма.

Тож добре, що Дубінчак повертається у "Динамо" (на місце уже практично проданого Миколенка) уже зараз. І було б добре, якби зараз, зимою, пішов і Довбик. Не тому, що ці гравці непотрібні команді Йовічевіча чи не приносять їй користі, а тому, що буде гірше, якщо вони підуть влітку – акуратно перед стартом єврокампанії.

Уявіть собі картину: "Дніпро-1" ще пів року гратиме стабільним та збалансованим складом в УПЛ, а перед стартом єврокубків втратить кількох провідних гравців на чолі з Довбиком. Клуб банально не встигне знайти їм заміну, що може поставити Ігоря Йовічевіча у незручне кадрове становище. А ось зимові втрати не повинні стати фатальними.

Адже буде час та можливість не тільки знайти їм заміну, а й інтегрувати новачків у склад. З огляду на те, як заграли після приходу до "Дніпра-1" голкіпер Кожокару, центральний захисник Монте, центральний півзахисник Джурасек, проблем з інтеграцією в Ігоря Йовічевіча бути не повинно. З іншого боку, є приклади нестабільних та таких, що не до кінця себе реалізовують, Чуже та Білла. Це уже аргументи для тих, хто вважає тренерську роботу Йовічевіча щодо розкриття таланту підопічних зразковою.

Ну і кілька слів про самого Довбика. Він, безсумнівно, крутий нападник. Найкращий зараз в Україні не тільки за кількістю голів, але й за середньою кількістю точних ударів по воротах за матч – по 2,5. Водночас він ще далекий від футбольної зрілості – реалізує менше, аніж створює для себе сам чи створюють для нього партнери. Загальний показник xG ("очікуваних голів") свідчить про "недобір" трьох влучних ударів, хоча візуально різниця між "забив" та "міг забити" видається ще більшою. Тут уже питання неоднозначне: з одного боку, футболіст може далі рости й розвиватися у клубі, де йому довіряють навіть попри не найкращий відсоток реалізації. З іншого – вихід з зони комфорту та "теплої ванни" може пришвидшити прогрес. Ігор Семйон

Хвалимо Скрипника. І сумуємо через відхід Аллахаря

Луганська команда має традицію - важко починати новий сезон. Так було восени 2020-го року, так сталося і на старті теперішньої кампанії. Це все можна списати на методику підготовки Віктора Скрипника. Коуч, найімовірніше, спеціально виводить гравців на пік форми ближче до жовтня, щоб вони змогли витримати по два матчі на тиждень. До того ж не слід забувати, що перед початком кожного сезону Скрипник втрачає добру частину бійців. Влітку пішли Васіль та Абу Ханна, Іванісеня та Юрченко. Кожен – твердий гравець основи. В якісь мірі, незамінний. Тобто два роки поспіль тренер був змушений стартувати з невеликої перебудови, яка не може не позначатися на результаті.

Висловимо непопулярну думку, але Скрипник свою роботу робить добре. Так, з кожним роком йде невелике просідання, але хіба зараз все так погано? "Зоря" відстала від "Дніпра-1", але все одно претендує на бронзу. "Зоря" не потрапила до Ліги Європи, але змогла взяти сім балів у складній групі Ліги Конференції. Додайте сюди несподівану втрату Кочергіна, а також постійні травми, і це тільки підтвердить клас Віктора Скрипника. Доля подекуди ставила йому підніжку, але він справлявся. Справлявся всіма доступними засобами.

Пам'ятаєте ромб Скрипника? Його більше немає. Коуч перейшов на схему 4-2-3-1, яка подекуди трансформується на 4-3-3. Сміливий крок, але він допоміг одночасно задіяти на полі Шахаба, Гладкого та Аллахаря – трьох найкращих нападників. "Зоря" отримала 1:6 від "Шахтаря" через зайву віру у свою атаку, але після на внутрішній арені майже не допускала помилок. Була випадковість зі "Львовом", яку компенсує нічия з "Динамо". Провали з "Ромою" та "Буде-Глімт"? А ви спробуйте дати їм відсіч.

Минулу весну "Зоря", втративши вантаж єврокубків, провела непогано, впевнено взявши бронзу, але цього сезону можуть бути проблеми. Одне слово – Аллахяр. Іранський вінгер був справжнім лідером команди Скрипника, втрата якого точно позначиться на команді. Як його замінити? Поняття не маємо. Можливо так само думає і сам Скрипник. Швидше за все, буде спроба орендувати когось. Є Русин, який колись запалював у складі луганчан, є Антюх та Лєднєв, які засумували в "Динамо". Також десь там є Кочергін, але в його повернення віриться насилу. Після відправлення в дубль, всі мости були спалені. Але будь-хто з перерахованих вище не зможе повноцінно замінити Аллахяра. Тож проблеми будуть.

"Зорі" потрібна бронза. Це і матеріальна допомога від УЄФА, і можливість утримати Віктора Скрипника. Контракт наставника спливає вже влітку і немає впевненості, що він погодиться підписати новий. Єврокубки можуть допомогти. Як ви зрозуміли з тексту, ми вважаємо, що продовження Скрипника буде плюсом для команди. Його люблять критикувати, але ви впевнені, що багато хто впорався б краще в його ситуації? От і ми ні. Георгій Грошев

"Ворскла" знову постраждала через кадрову кризу. Але цьому сприяв її головний тренер

Омар Хайям казав: "Ти краще будь один, ніж разом із ким потрапило". Мабуть, цим принципом керується і Юрій Максимов, враховуючи, що довіру наставника заслужити дуже важко, він у принципі завжди покладається лише на одну обойму гравців, а решту ледь не буквально відправляє з табору команди. Хоча, може, справді відправляє, а ми за високою стіною навчально-тренувальної бази клубу цього просто не бачимо.

З топових втрат у полтавців під час літнього трансферного вікна був лише відхід найкращого бомбардира УПЛ, Владислава Кулача, якого вирішило взяти на своє фінансове забезпечення "Динамо". Здавалося, що це стане величезною проблемою для команди, проте ще яскравіше, ніж раніше, заграв Руслан Степанюк, ставши лідером своєї команди в атаці. До того ж під кінець літа "Ворскла" купила бразильця Лукаса Рангела: в пару до Степанюка або як заміну.

Посилення виявилося дуже добрим: бразилець практично відразу почав показувати себе. Та й загалом, у "Ворскли" практично все літнє посилення було розумним: Бондаренко, Есеола, Вакула, Тамм - очікувалося, що вони додадуть конкуренції. Але виявилося, що з цього квартету увагу вдалося заслужити лише естонцеві. Інші, як кажуть, не зійшлися характерами. Ось із ким збіглися погляди на життя у наставника, то це з Іваном Пешичем, якого до цього плавили в оренди та вважали баластом, а зараз він у коуча основний під час чергової кадрової кризи.

А тепер, з урахуванням усієї викладеної вище інформації, додайте сюди кадрові проблеми, які можуть переслідувати команду. Десь травми, десь дискваліфікації – і все. Заміни просто нема. Тому на свіжих ногах сезон починали та проводили дуже непогано: дали, як могли, вдесятьох бій "Шахтарю", обіграли "Динамо" і взагалі рівно виглядали на дистанції. Але на кінець року "дихалки" вже не вистачило. На передостанній матч 2021-го ростер виявився дуже скромним: Максимову навіть довелося включати в заявку гравців з U-19, що зазвичай у нього відбувається від великої безвиході. Та й з ними повної лави запасних не набрали. Фіаско в Дніпрі 1:5, безумовно, особняком стоятиме. Але там більше складалося враження, що одним масть йшла, інші просто не знали, чим крити козирі суперника. Так у футболі буває.

Крім чергової порції посилення взимку "Ворсклі", ще потрібно попрацювати над комунікацією з колективом Юрію Максимову. Зрозуміло, якщо наставник дає результат, які до нього можуть бути претензії? Але у нас і не претензії, а дуже впевнене твердження: той склад, який був до полтавців восени, може грати ще краще навіть без вливання свіжої крові. Необхідно просто не забувати, що гравці потрібні не лише "під основу", а й "під запас". Та й ставити хрест на комусь вже після третього тренування сенсу немає. Принаймні Есеола в ті миті, коли йому довіряв Максимов, виглядав краще Пешича. Але до кінця року чаша терезів нахилилася у бік хорвата. І все завдяки довірі тренера. А що б було, якби залишилися в обоймі і Есеола, і Вакула, і Бондаренко? Олександр Риженко