Будувати, не ламати. Шляхи Інтера та Мілана крізь призму останніх трансферів

Рік тому "Інтер" та "Мілан" пішли протилежними шляхами. Перші поставили на досвід, витратили величезні кошти на Топ-тренера і на перший та третій трансфери у своїй історії за сумою. Другі ж поставили на молодих гравців та тренера. "Дияволи" провалилися і на ходу змушені були шукати новий баланс. "Змії" значно додали, але залишилися без трофеїв. А цього літа обидві якраз синхронно вирішили не ламати, а продовжувати той самий шлях. І трансфери 20-річного Сандро Тоналі та 34-річного Александара Коларова підтвердили це.

Чужий всередині центрифуги

"Інтер" був реально близький до революції. Антоніо Конте не з тих, хто блефує. Що доводить історія його кар'єри. Він йшов з "Аталанти" та "Сьєни" через конфлікт з вболівальниками та невдоволення трансферною кампанією, з "Челсі" та "Ювентуса" - також через Меркато та конфлікт з босами. Причому з "Юве" - в розпалі підготовки до сезону. І зараз, за рік після Меркато Лукаку, Барелли, Годіна, Алексіса Санчеса, яке все одно назвав ганебним, він вимагав гучні придбання. "Вони хочуть поїсти за десять євро в ресторані, де потрібно сто".

Крім того, тренера розлютила занадто слабка, на його думку, боротьба клубу за календар літньої частини сезону. В результаті фатальний для "Інтера". Також він вимагав більший вплив на трансфери і навіть комунікаційну політику клубу. Був обурений і через зливи інформації в пресу. Зокрема, листа з погрозами та кулею, надісланого до офісу "Інтера" на його ім'я рік тому. Він бажав приховати лист від своєї родини. І в провалі плану звинувачував "кротів" в клубі. Заявляючи, що за три роки після ідентичних звинувачень попереднього тренера Лучано Спаллетті нічого не змінилося.

"Інтер" - не "Ювентус" і не "Мілан". Тут не було ані чіткої корпоративної структури з глухою стіною між клубом та зовнішнім світом, як у "б'янконері", не було і диктатури Сільвіо Берлусконі без будь-яких питань, як у "россонері". Тут завжди мали вплив колишні гравці, функціонери, агенти, журналісти. Тут ніколи не було тиші, просто тому, що її було неможливо забезпечити. Pazza, божевільний "Інтер" - прізвисько не лише через гру команди, а й атмосферу в клубі. В клубі, де, як казав Джованні Трапаттоні, ти завжди всередині центрифуги. Навіть під час успіхів.

Вихідець з "Юве" Конте до такого не звик. І тому вирував, жорстко звинувачував. Тому заявляв, що перш ніж стати переможцями, потрібно припинити бути лузерами. Як влучно зауважив колишній форвард збірної Італії Франческо Граціані, він намагався стати власником клубу. Клубу, в якому завжди були кілька полюсів сили. І, відчуваючи це, він перш за все звинувачував власне керівництво, що "не захищало команду". ЗМІ повідомляли про головного ворога - спортивного директора П'єро Аузіліо. Начебто насамперед його Конте звинувачував в зливах. І навіть начебто ставив ультиматум - "я або він".

Бранець любові

Відхід Конте і підтвердив би pazza клубу, і означав би його особистий провал у вибиванні цього божевілля. Можливо, тому він залишився. Він не хотів остаточно закріпити свій статус "міського божевільного" тренерського цеху. Тим більше, що інших варіантів у бурхливого тренера з 12-ма мільйонами річної зарплатні мало. Звісно, і самі гроші не хотілося втрачати. А також в пресі повідомляють про цунамі повідомлень від гравців та вболівальників, що благали тренера не йти. Вихідець з табору найлютішого ворога за рік став, як написала Gazzetta Dello Sport, бранцем любові до нього.

Керівництво також не бажало відходу. Не бажало сплачувати компенсацію. І втрачати те, що зроблено за рік. Воно ясно бачило прогрес. Клубний очковий рекорд десятиліття (82), одне очко відставання від "Ювентуса" після 21-42 за останні дев'ять років. Фінал Єврокубку. Третій результат в історії клубу за перемогами у дебютному сезоні тренера (33). Рекорд клубу за голами за сезон у всіх турнірах - 113. І тому звиклі до ієрархії та риб'ячого мовчання підлеглих китайці проковтнули цю жабу. Заспокоїли спочатку себе, а потім - тренера. Відмінна витримка 28-річного президента Стівена Чжана.

Збереження Конте - великий плюс для "Інтера". Він ламатиме стіну божевілля. Культивуватиме в гравцях "звичку перемагати" (Самір Хандановіч). Гравці готові "боротися за нього до смерті" (Ніколо Барелла). Дякують йому за зміну їхнього характеру. Колишній підопічний Стефан Ліхтштайнер не випадково каже, що за один сезон він встигає зробити те, що інші тренери - за три. І що знаходить в кожному ресурси, про які сам гравець не підозрює. "В "Манчестер Юнайтед" Ромелу Лукаку не міг навіть бігати як слід, а тут у відмінній формі", - зауважує Пол Інс, що пограв в обох клубах.

Претензій до Конте чимало. Облоговий менталітет та постійний режим "Надзвичайної Ситуації" в результаті виснажує гравців, висмоктує з них енергію. До стилю цього тренера, до постійної метушні та схеми 3-5-2 навіть такі зубри як Дієго Годін та Крістіан Еріксен не пристосувалися. Що вже говорити про сьогоднішню золоту молодь? Та й загалом Антоніо хоче наддосвідчених гравців. У січні він відчайдушно підписував таких. Йому вдалося оживити Алексіса Санчеса, Віктора Мозеса та Ешлі Янга. Коларов вже тут, дуже близький Артуро Відаль. Але яке майбутнє з цими ветеранами?

З іншого боку, сьогодні все так швидко змінюється, що майбутнє миттєво стає сьогоденням, а потім - і минулим. Від Топ-клубів вимагають перемагати, а не вирощувати футболістів. Сьогодні з десяток клубів все ще потужніші, ніж "Інтер" економічно і небезпека втратити вирощених велика. Тому краще брати тих, хто готовий вигравати вже зараз. Знову слово Ліхтштайнеру: "Конте говорив мені, що якщо ти хочеш перемогти - ти повинен бути сучим сином". Коларов та Відаль точно такі.

На відміну від хорошого хлопчика Тоналі. І хорошого хлопчика Паулу Фонсеки, якому серб виявився не потрібен.

Непомітна революція

"Мілан" був ще ближче до революції. Проект творця "Лейпціга" та "Хоффенхайма" Ральфа Рангніка був на порозі. Разом з відходом Златана Ібрагімовіча, якого німець не бажав бачити. І, швидше за все, з відходом Паоло Мальдіні. Але в підсумку в клубі вирішили, що дев'ятий тренер за шість років та четвертий технічний директор за чотири роки - забагато. Після 543-ох мільйонів євро збитку за останні шість років шукати нові пригоди не хотілося. "Рік тому ми привели дев'ять гравців і заклали фундамент. Нині лише точково додамо. У нас немає стільки грошей, як раніше". Мальдіні чесний.

"Россонері" зменшили річний збиток з 146-ти мільйонів до ста. Але і це дуже багато. А Рангнік вимагав приблизно таку ж суму на їтрансфери. Довелося б перебудовувати команду під його стиль гри. В той час, коли доходи клубу знижуються і майже вдвічі менші, ніж у "Інтера" (241:415). Та й справа в тому, що "Мілан" нині вже грає в схожому стилі - в пас, інтенсивно, з рухом без м'яча та високим пресингом. І він досяг цього зі Стефано Піолі, якого дуже люблять гравці і який нічого не вимагає. Навіщо тоді змінювати?

Піолі витягнув команду з одного з останніх місць за голами, ударами по воротах загалом та зі стандартних положень. І це після різних антирекордів останніх 34-ох, 80-ти років. У посткоронавірусній частинi сезону команда перша у лізі за очками (30 в 12-ти матчах) і за забитими (аж 35!). Вперше за 31 рік вона забила "Ювентусу" чотири м'ячі в одному матчі, у відмінному стилі також переграла і "Рому" з "Лаціо". В такий яскравий футбол вона не грала з часів Скудетто-2011. І це при тому, що нині в основній обоймі були десятеро гравців молодших 24-ох років. З Тоналі їх вже 11.

"Мілан" та Тоналі грають за Златана

Збереження Златана - також великий та важливий крок. Всі, хто мав з ним справу, відзначають його божевільну жагу до перемоги. І вміння заразити цією спрагою всіх інших. Відзначила і Рада шведської мови, сім років тому ввівши в словники слово "zlatanera", що означає "прориватися з силою", або "домінувати". В футболі психологія має величезне значення. І тому слова Ібри: "Я президент, головний тренер та гравець" - не просто вихваляння. Він, як і Конте, за рік зробив те, що зазвичай роблять за три. Навіть за півроку. Нарешті в клубі з'явився диктатор. Перший після ери Берлусконі.

З ним команда набирала в 2.5 рази більше очок, з ним в стартовому складі забивала майже вдвічі більше. Плюс сам він став найстарішим в історії ліги з двозначною кількістю голів за сезон. Він залишився абсолютним профі, не забув духовні принципи східних єдиноборств, якими займався в юності (володар чорного поясу з теквондо). Тож повністю заслужив новий контракт з зарплатнею в сім мільйонів євро - найбільшою в команді. З диктаторськими відсотками на "виборах". Точніше, в опитуванні Gazzetta про те, чи варто "Мілану" залишити його, де 95.6 відсотків відповіли "так".

Коли Златан у вас вдома - ви гість. Коли Златан у "Мілані" - Піолі не тренер, Паоло Скароні не президент, а Мальдіні - не директор. "Коли я пасую йому і він помиляється - це моя помилка". Ісмаель Беннасер вже зрозумів, що до чого. І в короткостроковій перспективі ця диктатура здатна витягнути "Мілан" нагору. Звісно, він не Бенджамін Баттон, та ще й нестаріючий, як він каже. І він насправді не "лише розігрівається", а близький до кінця. У 39 років кожна травма може стати останньою. Зате кожен тиждень, кожен день зі здоровим Златаном - дорогоцінний, безцінний час.

Саме тому Тоналі зараз краще у "Мілані". З молоддю і таким її вчителем, зі спокійним тренером, з метою Топ-4, а не Топ-1. В клубі, за який він палко вболіває з дитинства. Зачіска, початок в "Брешії", стиль нагадують Андреа Пірло. Сам маестро не бачить багато спільного, але він та Франческо Тотті впевнені, що Сандро буде одним з найкращих. "Імператор" порівнює його з Джеррардом, Лемпардом, Даніеле Де Россі. "Він має все. Зміна ритму, відмінна техніка, спокій". А перший тренер в "Брешії" Роберто Боскалья говорив про "голову 50-річного в тілі 18-річного". Але шлях ще далекий.

Сам Тоналі рівняється на Андреса Іньєсту. У сезоні 2019/20 він вже був серед лідерів Серії А за пасами під удари, вдалим дриблінгом та перехопленнями м'яча. Але за характером хоче стати Дженнаро Гаттузо. Він навіть попрохав дозволу Ріно взяти футболку з його восьмим номером.

A дo цього ще дуже далеко. Колишній гравець "Мілана" Рей Вілкінс називає Сандро футболістом, яких більше немає. "Він був би ідеальний для Голландії Рінуса Міхелса. Але нині йому потрібно більше кінських сил в моторі". Правда. В футболі Клоппа, Нагельсманна, Фліка, Гасперіні навіть Пірло було б дуже складно.

Тоналі вже практично був в "Інтері". Однак після залишення Конте "нерадзуррі" просто відмовилися від угоди. Взявши замість нього гравця, що вже рік тому мало не повернувся до рідної Сербії. Аузіліо заявив, що клуб не має грошей на трансфер Сандро. Та все ж скоріше справа в концепції, а не фінансах. Чи прогавив "Інтер" "нового Пірло", як прогавив старого, відпустивши його 19 років тому? Або ж Скудетто все змиє? Та й сам Тоналі ще може програти конкуренцію лідеру центру поля "Мілана" Беннасеру, дуже схожому на нього за стилем.