Данченко: Я задоволений, що виступаю в Росії, і мені все одно, що про мене пишуть

Український захисник Олег Данченко розповів про свій переїзд в "Рубін", торкнувшись чимало політичних питань.

- У Росію ви переїхали з "Шахтаря". Чи підтримуєте стосунки з цим клубом?

- Колись у мене була мрія потрапити в "Шахтар" - вона здійснилася. Так, я не став гравцем основної обойми, їздив, в основному, по орендах, але школу пройшов непогану. Цей клуб назавжди залишиться в моєму серці.

- Але ви розуміли, яку реакцію викличе ваш переїзд до Росії в Україні?

- Звичайно. Проте громадська думка мене не особливо цікавила. Російський чемпіонат сильніший за український - значить, якщо хочеш прогресувати, краще грати тут. Якщо вже такий відомий футболіст, як Ярослав Ракицький на таке зважився, чому я повинен був відмовлятися?

- Ракицький після переходу в "Зеніт" перестав викликатися до збірної України...

- І для мене дорога туди тепер закрита. Але, знаєте, ніколи не знаєш, що чекає тебе попереду. Не здивуюся, якщо через рік або навіть раніше Росія і Україна помиряться.

- Досить сміливе припущення. Це ви так в нового президента України повірили?

- Думаю, що Володимир Зеленський налагодить відносини з Росією. Він молодий, у нього є амбіції, народ за нього. Я особисто сподіваюся на свого президента. А ще на те, що між нашими країнами знову встановляться добросусідські відносини.

- Ваші рідні та близькі залишилися на Україні?

- Звичайно. У мене там родина, друзі. Ми добре спілкуємося.

- А як на ваш переїзд реагувала преса?

- Писали всякі гидоти. Хтось підтримував мене, але деякі - гнобили. А мені, повторюся, все одно, що там говорять. Сам я задоволений, що виступаю в Росії.

- Але для того ж "Шахтаря" це, погодьтеся, хвороблива тема. Через конфлікт на сході країни клуб не може приймати суперників в Донецьку.

- Звичайно, всі хотіли б знову грати на "Донбас Арені". Там прекрасний стадіон, найкращий з українських. Сподіваюся, "Шахтар" ще туди повернеться. Не вічно ж все це буде тривати.

- Ви сказали, що двері в збірну України для вас тепер закриті. Звідти взагалі дзвінків не було?

- Ні. Але сам я продовжую сподіватися, що в майбутньому можна буде пробитися в збірну і з російського чемпіонату. Ну, як, наприклад, можна не викликати Ярика Ракицького? Це все політика. Такий футболіст точно став би в нагоді національній команді.

- Виходить, головний тренер збірної України Андрій Шевченко став заручником політичної ситуації?

- Це його треба питати. Але думаю, ніякого тиску зверху він не відчуває. Просто сам розуміє, що зараз - викликати гравця з РПЛ - значить спровокувати скандал.

- При цьому команда Шевченка здорово стартувала у відбірковому турнірі Євро-2020. Бачили, як Україна розгромила сербів 5:0?

- Так, дивився матч. Мені здається, це була найкраща гра в історії української збірної.

- З новим лідером збірної Олександром Зінченком знайомі?

- По молодіжці перетиналися. Але коли я потрапив в "Шахтар", Саша вже був в "Ман Сіті".

- Туди він потрапив транзитом через "Уфу". Приклад для вас?

- А чому ні? Зінченко довів, що при належному ставленні до справи можна всього досягти. Не обов'язково виступати за якийсь топ-клуб, щоб на тебе звернули увагу в Європі. Не відмовився б повторити його шлях.

- Нещодавно ми робили інтерв'ю з єдиним російським легіонером в чемпіонаті України - нападаючим "Чорноморця" Василем Павловим. Чи схвалюєте його вибір?

- Будь-якому футболісту важливо грати. Російський чемпіонат сильніший за український, але якщо тут не проходиш до складу, а там отримуєш практику, то треба їхати. Хлопець - молодець, не побоявся.

- І відчуває себе в Одесі дуже комфортно в побутовому плані. Ніяких нападок на нього немає.

- Радий за нього. І бажаю успіхів. Моя думка - Росія і Україна повинні жити дружно. І разом розвиватися у футбольному плані. Український чемпіонат ще кілька років тому був дуже пристойного рівня. Сподіваюся, в найближчому майбутньому він знову підтягнеться до російського.