Гравців Шахтаря дуже тягне до Росії. Але проблема, схоже, не в клубі… За підсумками переходу Івана Ордеця

Одразу розшифруємо слово "проблема" в заголовку матеріалу. Так, переїзд українського футболіста до країни-агресора, котра окупувала наші землі і сприяє смертям наших людей – проблема. Ви можете скільки завгодно кивати вбік простих заробітчан, котрі їдуть "за поребрік" в пошуках ліпшого життя, але аргумент проти цього буде завжди один. Василь з Хацапетівки, що відбув на забудову Москви – людина не публічна. І його слова / думки / погляди / переконання впливають хіба що на його родичів та друзів під час розмов на кухні. Футболісти ж (як і артисти) – люди публічні. Всі їхні слова – надбання широкого загалу. Тому висловлювання і дії Ракицького, Данченка, Бесєдіна, Рибки чи Хачеріді йдуть врозріз з єдино-можливою від нині і навіки стратегією державного розвитку – відгородження від Росії.

2019-й рік видається особливо гарячим на зізнання наших футболістів у любові до країни, котра марить імперіалістичними ідеями. Розпочалося все з Ракицького, продовжилося Олегом Данченком, а закипіло переходом Івана Ордеця до московського "Динамо". Яка тенденція одразу кидається у вічі? Всі троє були гравцями "Шахтаря". Можна легко звинуватити донецький клуб в співпраці з країною, котру зневажають у цивілізованому світі. Втім, потрібно на ситуацію поглянути трохи ширше.

Перехід Ракицького до "Зеніта" спричинив багато галасу в футбольному середовищі. Висловлювалися різні думки, а найгучнішою була, мабуть, думка Артема Федецького. З Артемом все зрозуміло – незрозумілою є реакція колег Федецького на його слова. Олександр Рибка підтримав Ярослава, як згодом – і Євген Хачеріді. Обоє, що цікаво, відповіли на запитання, що в даний період до Росії би не поїхали, але загальна тональність розмови і відгуки про країну на краю цивілізації нагадують одне – акуратне стелення соломки.

До цієї картини гармонічно вписуються слова Артема Бесєдіна ще перед чемпіонатом світу 2018, за допомогою яких форвард "Динамо" намагався вставити своїх п'ять копійок до заїжджено-потворної пісня про "спорт поза політикою". І тут теорія клубної приналежності руйнується. Як бачимо, клянуться в любові до не братнього нам народу не лише "гірники", а й "динамівці".

Для "Шахтаря" – це просто бізнес. Ракицького продали до "Зеніта", бо багатенькі дурники готові були відслюнявити таку суму, якої не заплатив би за посереднього гравця більше ніхто. Олег Данченко весь час вештався по орендах, просяк ганебним душком запоребриківського середовища і примкнув до "Рубіна", позбавивши "Шахтар" необхідності витрачати клубні кошти на зарплатню. Іван Ордець перейшов до московського "Динамо" як вільний агент. Перспектив у "Шахтарі" у колись гравця збірної України не було.

І ось тепер – найцікавіше. Відкриваємо інформацію про агентів, котрі співпрацюють з вищеназваними гравцями, і отримуємо наступну картину. Ярослав Ракицький – клієнт компанії ProStar, Олег Данченко – клієнт компанії ProStar. З цією ж конторою співпрацюють Артем Громов, Пилип Будківський, Богдан Бутко, які вже під час війни виступали у Росії. Голова цієї компанії – Вадим Шаблій. За російський напрямок відповідає також Олександр Карпов, який хизується світлинами з Тимощуком, Ротанем, Вацком і в той же час пропагує потворну вигадку про "братські народи".

В лоні цієї компанії працюють ще два агенти – Сергій Серебренніков та Ференц Чупік. Перший відповідає за бельгійський напрямок, другий – за угорський. Саме тому так багато наших гравців у Бельгії (Лучкевич, Маліновський, Макаренко, Бацула – це все клієнти ProStar), і саме тому популярним став угорський вектор.

Безперечно, саме з подачі агентів у пресі закрутилися чутки щодо можливого переходу Руслана Маліновського у "Спартак" (з метою тиску на потенційних реальних покупців). Не можна сказати, що Шаблій і Карпов свідомо працюють на російський ринок, але цей ареал є для них запасним аеродромом. Наприклад, якщо умовному Віктору Коваленку не знайдеться місця в "Шахтарі", в "Маріуполь" йти не захоче, а в Європу не покличуть, то завжди знайдеться варіант у Росії. Простори там широкі, а на фоні їхніх гравців наші – то справжні чарівники м'яча.

І то вже глобальна проблема українського футболу. З Карповим / Шаблієм співпрацюють футболісти, котрі народилися вже в Незалежній Україні і котрі повинні були б тягнутися до світла, а не до московської пітьми – Георгій Цитаїшвілі, Микола Шапаренко, Віталій Буяльський, Василь Кравець, Владислав Кулач, Денис Мірошниченко, Влад Вакула та багато-багато інших.

Взагалі, більшість складу "Динамо" – це підопічні Вадима Шаблія (ось і останній новачок киян, що прийшов з російського чемпіонату, - Мохаммед Кадірі, - їхній клієнт). Але є ще більше зло… Артем Бесєдін, наприклад, є клієнтом російської агентської контори "prosm", з якою співпрацює український агент Костянтин Нестеренко. Крім Бєсєдіна, з українських гравців у цю трясину вляпалися також Денис Кулаков та Олексій Хобленко.

Висновок? Нічого дивуватися таким рухам, який здійснив, зокрема, Іван Ордець. Більше того, дивлячись на імена і політику тих агентів, треба бути готовими до того, що "за поребрік" в будь-який час можуть зірватися навіть ті, від кого цього чекають найменше – на кшталт наших чемпіонів світу U-20.

Післямова. Що стосується самого Івана Ордеця… У відкритих джерелах немає інформації про те, що на даний момент часу він співпрацює з Вадимом Шаблієм. Але є інформація річної давності, що Іваном начебто цікавилися кілька англійських клубів середньої руки. Як виявляється, то були суто агентські ігри Вадима Шаблія, який намагався вибити якомога кращий контракт для свого підопічного у "Шахтаря" (рік тому вже велися перемовини про продовження угоди між клубом та гравцем). Агентом тоді були використані знайомства з журналістами, завдяки яким Шаблій намагався розкрутити начебто інтерес англійців до Івана. Зараз же ми бачимо справжню суть цієї ситуації: ні "Ньюкаслу", ні "Брайтону", ні "Селтіку", якому приписували інтерес до українця буквально нещодавно, Іван Ордець не знадобився навіть за безкоштовно. Тому для таких клієнтів Шаблій і тримає зв'язки з Росією.