Шелепницький: Скелет першої збірної України був із Чорноморця

Перший капітан збірної України Юрій Шелепницький, який виводив національну команду на перший, історичний матч проти Угорщини в Ужгороді (29 квітня 1992 р., 1:3), розповів про те, як проходив цей матч.

- Ви учасник першого матчу збірної України, причому, вивели її на поле в якості капітана. Які спогади у вас залишилися про той матч?

- Такої підготовки, як зараз проводить наша національна команда, у нас до матчу з Угорщиною не було. Тоді тільки формувалася нова Федерація футболу України, і для того щоб вона була прийнята в УЄФА і ФІФА, треба було з чогось стартувати. Сформувати команду, знайти суперника і зіграти офіційну гру, а далі вже йти по тому сценарію, якій передбачений для будь-якої збірної (3 липня 1992 року на конгресі ФІФА Україну було прийнято до постійних членів, ‒ прим. О.П.).

- Чому весь кістяк команди на перший матч був із "Чорноморця"? Кажуть, що вам не дуже раділи у Києві?

- Головним тренером збірної призначили Віктора Прокопенка, який на той час очолював ще й "Чорноморець". Як ви вважаєте, на кого тренер буде покладати надії при формуванні складу команди, яка повинна зіграти відповідальний матч, буквально за тиждень? Звичайно, в цій ситуації Прокопенко опирався на тих виконавців, яких він добре знав. Тих кого він бачив кожного дня, з ким працював.

Так, кістяк був з "Чорноморця", але там все ж таки були і Лужний, і Саленко, і Ковалець які представляли "Динамо". З "Шахтаря" був Щербаков, з "Дніпра" – Беженар.

Збирали нас поспіхом у Конча-Заспі, здається за ніч до гри. Пригадую, ми відіграли тур у чемпіонаті і відразу попрямували до Києва. Там переночували, зранку провели тренування, сіли на літак – АН-24, і полетіли в Ужгород. Ще раз переночували і вийшли на гру.

- Які залишилися враження по самій грі?

- Команда в угорців була краще підготовлена до матчу. Вони були зіграні, адже багато часу тренувались разом. Досі пам’ятаю їхнього десятого номера Лайоша Детарі з технікою Марадони (найкращий футболіст Угорщини – 1985, Греції - 1989 і Швейцарії – 1994 рік, ‒ прим.). Йожеф Кіпріх, який нам в тому матчі забив два м’ячі, грав тоді у "Фейєнорді". А ми зібралися в перший раз.

Було бажання, багато біготні, але не того, чого треба на тому рівні. Зараз дуже пишаюся, що був капітаном у тому історичному матчі. До речі, міг стати автором першого гола в історії збірної.

- Розкажіть про той епізод.

- Вийшов на ударну позицію, отримав м’яч. До воріт було метрів 18, і часу на роздуми не було, тому підробив м’яч під праву – робочу ногу і пробив. На жаль, м’яч влучив у штангу. Приблизно йшла 12-та хвилина матчу.

- Все могло завершитися інакше… А що за історія була з призначенням капітана? Це правда що Юрій Нікіфоров відмовився від почесної місії?

- Правда. Прокопенко запропонував Юрію бути капітаном в цьому матчі, той відповів відмовою. Не знаю причини, адже я з Нікіфоровим на цю тему ніколи не розмовляв. Ну, відмовилась людина, можливо, тоді вже він тримав запасний варіант як гравець збірної Росії. Мріяв про перспективу зіграти на чемпіонаті світу (з 1993 по 2002 рік грав за збірну росії 59 ігор, 6 забитих м’ячів, ‒ прим.). Нікіфоров невдовзі виїхав у Росію, потім в Іспанію. Живе за кордоном вже багато років.