Нічні кошмари. Хто ховав збірну України в попередніх відборах

Українці – незлопам'ятний народ. Це в Італії існувала традиція купувати гравців, які забивали місцевим командам важливі, вирішальні голи, і по можливості гнобити їх у запасі. У нас же, якщо запитаєш, хто забив збірній України вирішальний гол у «стиках» зі Словенією, 95% відповість невірно. Ні, це не Ачимович – і даний текст якраз і потрібен для того, щоб нагадати, хто позбавляв Україну нових і нових турнірів і як після цього вони спали ночами складалася їхня подальша кар'єра.

Горан Влаовiч (Хорватiя)

До. Хороший забивний форвард, який компенсував недолік зросту (179 сантиметрів) технікою і швидкістю. У загребському «Динамо», яке грало в 1991-94 рр. зовсім не в тому колгоспному чемпіонаті, що зараз, Влаовіч наколотив 61 м'яч за три роки – і пішов на підвищення, для початку в «Падову». В італійській провінції Горан також освоївся, в сезоні-95/96 склав відмінну зв'язку з Нікола Аморузо: тільки в чемпіонаті хорват забив 13, а італієць 14 м'ячів (і фінішував в топ-10 бомбардирів ліги). Але навіть така атака не врятувала «патавіні» від вильоту, і форварди стали шукати нове місце роботи.

Якщо Аморузо перейшов в «Ювентус», то Влаовіча прихистила «Валенсія». За чотири сезони на «Местальї» Горан пережив стільки змін, скільки інші футболісти розтягують на кар'єру. У команді встигли попрацювати Арагонес, Вальдано, Раньєрі й Купер, в диспетчерах Влаовіча пограли Мендьєта, Кілі Гонсалес, Фарінос й Карпін. А ось партнерами і конкурентами Влаовіча по атаці Були Габріель Мойя, Адріан Іліє й Хуан Санчес: атака була слабким місцем тієї, застебнутій на всі гудзики «Валенсії».

Під час. До матчів проти збірної України Влаовіч набрав хорошу форму: у тому ж жовтні 1997-го року забив два голи «Вальядоліду». Проявив себе і в домашній грі: вже після гола Біліча (нинішній тренер «Вест Хема» майстерно забив головою з рикошетом від штанги) Горан отримав передачу з глибини і блискуче розібрався з Головко та Шовковським. Причиною поразки в Україні порахували недавні матчі «Динамо» з «Барсою», якi сильно вимотала киян, а також відсутність Калитвинцева і Шевченка. У Києві зіграли 1:1 – таким чином, саме взяття воріт Влаовіча стало переможним.

«Ображаються на мене іногородні, не ображаються – на превеликий жаль, вони грають в інший футбол». Йожеф Сабо після гри відкрито називає винуватцями поразки Нагорняка і Ателькіна

Після. У «Валенсії» Влаовіча стали мучити травми. Раньєрі поступово зробив його форвардом підміни (тим більше що кращий сезон в житті видав Іліє), Купер ж засунув його в зовсім глибокий запас. Горан взяв участь в ураганних 6:0 з «Реалом», коли ухитрився забити і отримати видалення, але всього за «лос чес» після голу Шовковському оформив лише сім м'ячів. У 2000 м хорват перейшов в ПАО, зробив золотий дубль в 2004-му і на мажорній ноті завершив кар'єру.

Виступи у складі збірної запам'яталися глядачам набагато більше. На ЧС-1998 він взяв участь у розгромі збірної Німеччини (зробив рахунок 2:0, закінчили 3:0) і завоював з командою бронзові медалі чемпіонату. Взагалі, на момент завершення кар'єри Горан був другим після Шукера бомбардиром в історії хорватської збірної – з тих пір його обійшли Едуардо, Срна, Оліч, Манджукич і Кранчар. На даний момент разом зі Станічем й Живковiчем, екс-партнерами по збірній, заснував агентство, яке працює з перспективними хорватськими футболістами.

Миран Павлин (Словения)

До. Півзахисник народився в провінційному містечку Крань, почав кар'єру в словенських клубах «Супернова» та «Олімпія». Після виграшу трьох чемпіонств Міран продовжив кар'єру в Німеччині: у складі дрезденського «Динамо» пограв у Регіональлізi Норд Ост, де сподобався Фолькеру Фінке та його «Фрайбургу». Міран відбігав один сезон в Бундеслізі, разом з командою виграв боротьбу за виживання і відзначився неабияким кількістю жовтих карток - 13 штук в 29 матчах - але наступний сезон пропустив майже повністю, і на чемпіонат-1999/2000 Фінке відправив його в оренду в «Карлслуе».

Під час. Час притупило емоції, але Україна могла проповзти на Євро-2000 після всього. Після ляпу Філімонова, суперголу Шевченка, ляпу Шовковського, снігопаду й плутанини з білим м'ячем. Після 1:2 в Словенії наша команда повела в домашньому матчі (Сергій Ребров переграв Дабановіча з «точки»), але все зіпсував один стандарт. Заховіч зі штрафного пробив у стінку, але Павлiн на добиванні провів свій перший гол за збірну. Україна не пройшла на Євро, програвши у відборі всього один матч з дванадцяти…

Пiсля. Важко повірити, але в 2000-му році (за три перемоги до перемоги в Кубку УЄФА і за чотири до виграшу Ліги Чемпіонів!) «Порту» підписував гравців, що вилітали з другого німецького дивізіону (причому уже зовсім не юних). Міран разом зі своїм «Карслруе» провалив сезон у Другій Бундеслізі, але чогось знадобився Фернанду Сантушу – тому самому, який зараз тренують збірну Португалії. Під керівництвом Сантуша й Октавіу Машаду Міран провів півтора сезону майже без ігрової практики. Жозе Моуріньо працював з Павлiном близько року (на тему їх співпраці можна непогано покаламбурити), але взимку 2003-го футболіст повернувся в «Олімпію».

Подальша кар'єра Мірана – ідеальний приклад того, як футболіст може пережити другу молодість. У 2002-05 рр. Павлiн зіграв лічена кількість матчів – не те що в «Порту», ​​а й в «Олімпії», й кіпрському АПОЕЛi з «Олімпіакосом» він украй рідко виходив на поле. Але починаючи з 34-річчя, хавбек став регулярно виходити на поле і забивати: за чотири сезони все в тій же «Олімпії» забив 34 голи в 64 матчах. Закінчив кар'єру Павлiн тільки у віці 39 років, добувши свіже і єдине в історії чемпіонство з «Копером». Зараз трудиться в системі «Марібору», днями назвав збірну Словенії фаворитом в новому плей-офф.

Олiвер Нойвiлль (Нiмеччина)

До. Продукт змішання націй: мати Нойвілля була італійкою, дід бельгійцем, а перші 23 роки життя Олівер провів у Швейцарії. Все разом дало ідеального гравця для німецького футболу - Нойвілль як увірвався в «Ганзу» після невдалого вояжу в «Тенерiфе», так і пробув до кінця кар'єри зіркою Бундесліги. Блискучий нападник, який умів забивати так, так, так й навiть так. Зараз у збірній Німеччині багато футболістів, які круті за іншими характеристиками, але таких, як Нойвілль, давно немає.

Козирем Нойвілля була універсальність: він міг провести матч як завершувач при 4-4-2, міг при зрості в 171 см відбігати єдиним форвардом, а надважливий матч проти «Ліверпуля» відіграв на правому фланзі півзахисту. Відбувся цей матч у складі «Байєра», з яким Олівер і став суперзіркою. Співпраця з Клаусом Топмеллером – тренером, відпрацювавшим в Леверкузені свої кращі роки – розкрило Нойвілля, зробило його майстром завершення і підігравання.

Під час. «Байєр» по осені 2001-го року просто випалював все живе: в 14 турах Бундесліги забив 37 м'ячів і заодно здобув 11 перемог, в ЛЧ виграв три перших матчі, перемігши в тому числі і на «Камп Ноу». Загалом, не дивно, що з п'яти м'ячів у загальному протистоянні з Україною за бундестім чотири провели гравці «Байєра»: Нойвілль і Баллак. Не дивно, що наші на виїзді вже до 15-й хвилині горіли 0 3. Дивно скоріше, що збірна Німеччини: а) в принципі опустилася до стикових матчів; б) зіграла в Києві 1:1 і навіть 13 хвилин поступалася в рахунку.

Після. Погоня «Байєра» за трофейним хет-триком (термін «требл» тоді в Німеччині був не в честі) закінчився найбiльш образливою невдачею в історії клубу. «Фармацевти» грали весь сезон коротким складом, Топмеллер не став жертвувати Кубком Німеччини – в підсумку його команда згоріла в самій кінцівці. Нойвілль зі своєю командою пройшов більше число грандів, ніж проходить будь нинішній переможець ЛЧ: «Барселону», «Депортіво», «МЮ», «Арсенал», «Ліверпуль», «Ювентус», «Ліон» (а може, другий груповий раунд в ЛЧ був не такий поганий?), але для трофею в музеї не вистачило перемоги ще й над «Реалом».

Саме у Нойвілля других місць в сезоні набралося не три, а чотири: разом зі збірною Німеччини він програв фінал чемпіонату світу бразильцям. І взагалі Олівер – з тих людей, хто може посміятися, коли Баллака називають невезучим або невдахою. Крім чемпіонства в Швейцарії, всі максимальні успіхи Нойвілл пов'язані з цифрами «2» і «3»: віце-чемпіон Німеччини-2000, бронзовий призер ЧС-2006, срібло на Євро-2008... Значну частину кар'єри Нойвілль відіграв в менхенгладбахської «Боруссії», де працює і зараз – в команді U-19.

Дiмiтрiс Салпiнгiдiс (Грецiя)

До. Салпінгідіс – хороший приклад того, як всю кар'єру провести в чемпіонаті Греції і при цьому відбутися як футболіст. До своїх 34 років він так жодного разу і не спробував за себе межами Суперліги – і при цьому в кращі роки котирувався як повноцінна зірка. Дімітріс запізно вийшов на пік форми (і тому пропустив поїздку на переможний Євро – в збірну його стали звати в 2005-му роцi), але потім розігрався так, що ПАО віддав за нього ПАОКу не тільки 1,8 мільйона євро, але і трьох (! ) футболістів в навантаження.

До зустрічі зі збірною України Салпінгідіс зарекомендував себе як класний і працездатний гравець лінії атаки. Рехагелю він тому і сподобався, що багато відпрацьовував в обороні – забивав Дімітріс у збірній вкрай мало, за перші 30 ігор набралося всього два взяття воріт. У клубах все було результативніше: 61 м'яч у 133 іграх за ПАОК, 63 – в 174 за афінян. У сезоні-05/06 грек наколотив 17 м'ячів в одному тільки чемпіонаті, чого вистачило для звання кращого бомбардира.

Під час. Сезон-09/10 став тріумфальним для Салпінгідіса. Його ПАО перемагав у кожній грі, йшов на впевнене чемпіонство і перемогу в Кубку. Дімітріс працював у підіграванні Джібріля Сіссе, який настріляв 23 голи в 28 матчах чемпіонату, але постійно забивав у топ-матчах: в євросезоні ще до плей-офф встиг відзначитися голами у ворота «Спарти» (2), «Атлетіко», «Штурму» і «Галатасарая».

Він проявив себе і в Донецьку, коли відгукнувся на розрізну передачу Самараса і поклав м'яч точно в дальній кут П'ятова. По суті, в Донецьку відбулася перемога досвіду над молодістю. Салпінгідіс скористався дитячою помилкою Хачеріді і Кучера, а Рехагель від і до переграв Михайличенко.

Після. Сезон-09/10, крім чемпіонату світу, приніс Салпінгідісу ще й золотий дубль. Тим не менш, вік почав брати своє над Дімітрісом, і форвард повернувся в ПАОК. Там грек грав до останнього літа, стабільно був одним з кращих і навіть виклики в збірну заслуговував аж до осені 2014-го (а в такiй збірнiй Греції точно нічого не зіпсує й зараз). Але з серпня Салппінгідіс безробітний: допоміг клубу пройти трнавський «Спартак» у кваліфікації ЛЄ, але після цього контракт був розірваний. Мабуть, потенційних роботодавців відлякує незабівная серія гравця: в останніх 13 матчах він не забив жодного м'яча.

Мамаду Сахо (Францiя)

До. Можливо, це рекорд всієї історії футболу (а чемпіонату Франції так точно) – 17-річний капітан професійної футбольної команди. У 2007-му, коли в складі не такого ще багатого «ПСЖ» дебютував темношкірий центрбек, йому відразу довірили капітанську пов'язку. Сахо з юних років був крутий та харизматичний: викликався і капітанив у всіх молодших збірних Франції, швидко заявив про себе і в клубі.

На постійній основі ватажком «ПСЖ» він не став тільки через наплив зовсім вже неймовірних гір грошей. У Парижі Мамаду був хороший більш-менш завжди, але трансфери за десятки мільйонів (прямо зараз за дві позиції там конкурують Тьяго Сілва, Давид Луїз і Маркіньос) не залишили захиснику місця в команді. Перед самим дедлайном літа-2013 Сахо перейшов до «Ліверпуля» за 19 мільйонів євро, а вже через пару місяців вийшов проти збірної України.

Під час. Після безвольного поразки в Києві Дешам сильно перетрусив склад – зокрема, пару центрбеків Абідаль – Косельні змінила Сахо – Варан. Зміни й зробили результат: всі три голи забили люди, що почали перший матч в запасі (крім дубля Сахо, голом відзначився і Бензема). Якщо в чомусь і можна виміряти харизму та лідерські якості, так це у вирішальних голах. На жаль, Сахо двічі в стилі термінатора зіграв при стандартах і був такий.

Після. Один з найбільш спірних гравців з точки зору користі, принесеної «Ліверпулю». Очевидно, що, скажімо, Хендерсон і Коутіньйо тягнуть «червоних» вгору, а Ловрен і Аллен вниз. А ось Сахо, поряд, мабуть, з Міньйоле і Джаном, саме що сумнівний – блискучi матчі він чергує з відверто провальними. Є версія, що Мамаду став заручником гіператакуючої (і постійно мінливої) схеми Роджерса – тоді з Клоппом хлопець повинен різко додати.

До речі, хоч титул капітана після Джеррарда і успадкований Хендерсоном, але в недавньому матчі з «Бордо» біцепс Сахо знову був перетягнуть символічною пов'язкою. Цей гравець явно не боїться викликів.

Повторюся, українці - незлобний народ. Навіть мови не йде про те, щоб через роки бажати погане Павлiну, і навіть «подвиги» Сахо вже забулися в пам'яті. У нас прийнято шукати причини поразки в собі: Шовковському, Хачеріді, різних тренерах... Але дай бог, щоб після нового плей-офф зі словенцями звинувачувати кого-небудь не було причин.