Любіть українське. Плей-офф – як крок на шляху до очищення

Колись наша планета утворилася з газу і уламків, - і колись на газ та уламки зруйнується. Колись ми народилися – і колись помремо. Колись в благодаті дякуємо Богу, а колись в люті проклинаємо і лаємо свою долю.

Всьому є початок, і кінець. У всього є світлий бік, і темний. Якщо вас оточує добро та благодать – то когось зводить з розуму зло та нечисть. Можна, звісно, не вірити в прокляття, але тоді, аби залишатися послідовним, логічно не вірити і в благословення.

Інша річ, що в футболі, який, по суті, є грою, важко знайти місце як духовним, так і містичним речам. Швидше знайдемо тут вигадані людиною і абсолютно не надприродні забобони. Прокляття Бели Гуттманна для "Бенфіки", пророчі здібності восьминога Пауля, магія плей-офф для збірної України…

Й справді, наша збірна програла п'ять поспіль вирішальних дуелей, змусивши всю футбольну країну здригатися при слові "плей-офф". Методичні провали обросли легендами, які перестали бути просто футбольним фольклором. "Прокляття плей-офф" для не утверджених в менталітеті переможців українських збірників має ефект зірочки біля завдання – додатково тисне на команду, позбавляючи її віри в себе.

По суті, кожну невдачу в плей-офф можна пояснити цілком земними, природними причинами. Восени 1997-го року українці по справі програли хорватам перший поєдинок (0:2), а в матчі-відповіді зламались не через опір суперника, а через суддівство славнозвісного норвежця Руне Педерсена. Уже на 12-й хвилині київського поєдинку перевага "клітчатих" могла розтанути, якби арбітри не скасували через вигаданий офсайд гол Віталія Косовського.

Через два роки в матчах проти збірної Словенії фатальними стали помилки Шовковського, а в раунді плей-офф кваліфікації чемпіонату світу 2002 Німеччина просто була на дві голови сильнішою за команду Валерія Лобановського.

У відборі до чемпіонату світу 2010 українців погубила помилкова тактика, надто поважливе ставлення до скромних греків та напівпорожні трибуни "Донбас-Арени". Колектив Олексія Михайличенка не ризикнув запропонувати грекам відкритий, сміливий, домінуючий футбол, обравши, мабуть, єдино-зручну для суперника тактику. Українці вирішили чекати помилки по-німецьки (еллінами тоді керував німецький спеціаліст) строгих та педантичних греків, натомість, самі припустилися похибки і впали до ями, в якій розраховували закопати суперника.

В дуелі з французами українці несподівано навіть для самих себе отримали шанс скористатися недооцінкою з боку суперника. Але, усвідомивши всю відповідальність моменту, до успішного для себе завершення справу так і не довели. Прокляття? Злий рок? Швидше, власні комплекси.

В футболі іноді важливіше зламати самого себе, і тоді процес зламу суперника стане неминучим розвитком подій. Колись уругвайці підтиралися газетами, в яких збірну Бразилії ще до фінальних матчів назвали чемпіонами світу. А потім Уругвай вийшов на поле і втоптав в газон високомірного фаворита. Колись Олег Блохін пообіцяв вивести збірну України на чемпіонат Світу з першого місця і дотримався обіцянки, пошивши в дурні тих, хто не вважав легковажним кепкувати з таких слів Блохіна. Більше того, "жовто-сині" не тільки яскраво кваліфікувалися до Німеччини, але й яскраво виступили вже у самій фінальній частині... Зрозуміти, що не існує прокляття, але існують власні страхи і комплекси – то один з кроків на шляху до очищення.

Словенці дуже самовпевнено почуваються перед цим протистоянням. Представники команди свідомо тиснуть на Україну, називаючи її фаворитом, а потім принижають чесноти "жовто-синіх", пригадуючи невдалі для українців матчі проти словаків та іспанців. Словенці вірять в магію стадіону в Маріборі, на якому "Fantije" програли до сьогодні тільки один поєдинок. Словенці вважають, що в 1999-му пройшли українців не випадково. Збірна Словенії, знаючи про слабкі місця команди Фоменка, наводить на українців страх і свідомо створює тиск, з яким українцям завжди було складно боротися. Але страхам своїм потрібно дивитися в очі… І навіть гугнявий здатен бути видатним оратором, якщо перестане боятися натовпу.

Переступити через власні страхи, пройти плей-офф… і любити український футбол за можливість приєднатися до грандіозного свята під назвою чемпіонат Європи.

Фото - UA-Футбол