Юрій Куліш відзначає ювілей

Сьогодні в одного з представників українського тренерського цеху Юрія Куліша День народження - йому виповнюється 60 років.

Шлях у великий футбол він починав у рідному Дніпропетровську, де займався у відомій своїми талантами школі "Дніпро-75". Її юний випускник Куліш 1981 року був запрошений до черкаського "Дніпра", який тренував на той час легендарний Віктор Жилін. Потім доля занесла його в далекий Казахстан, де протягом року він захищав кольори "Меліоратора" з Кизил-Орди. Погравши в цій команді, Юрій Куліш упродовж семи сезонів виступав у кіровському "Динамо", саратовському "Соколі" та волгоградському "Роторі", куди запросив його тодішній тренер Віктор Прокопенко. Провівши під керівництвом цього фахівця два сезони, він подався слідом за ним до Одеси, де 1989 року дебютував у "Чорноморці". Щоправда, після проведеного у складі "моряків" лише одного матчу (проти київського "Динамо" на виїзді) з'ясувалося, що брати участь в ньому гравець не мав права. Через підводні течії, які виходили з Волгограда, Куліш не зміг продовжити виступи в одеській команді і незабаром повернувся до рідного Дніпропетровська. Досвідчений футболіст, та ще й такий, що вміє здорово грати головою, був не зайвим у керованому Євгеном Кучеревським "Дніпрі". У тому ж сезоні-1989 дніпропетровська команда з новачком у складі стала срібним призером, виграла Кубок СРСР і Кубок СРСР.

У 1990 році з ініціативи Віктора Прокопенка Куліш вдруге опинився в "Чорноморці", де провів півтора сезони. У цей самий час у розташованому за 100 кілометрів від Одеси молдовському Тирасполі було створено вельми боєздатну команду "Тилігул", мета якої була вийти у вищу лігу чемпіонату СРСР. Юрій Куліш гармонійно влився в колектив, де грали багато відомих футболістів. Розпад СРСР не дозволив "Тилігулу" дебютувати в класі найсильніших, хоча путівка до нього за підсумками сезону-1991 була успішно завойована. Левова частка футболістів покинула Тирасполь, не маючи особливої мотивації виступати в чемпіонаті Молдови. Серед них був і Куліш, який, щоправда, через два роки знову стане гравцем "Тилігула". А за цей час встигне пограти в тернопільській "Ниві", миколаївському "ЕВІСі" та шведському АЕКу з Аппельбо.

Друге пришестя в "Тилігул" було успішним, проте не настільки тривалим, як того хотілося б. У сезоні-1994/95 Юрій Куліш тішив уболівальників результативною грою, однак цей факт не тішив президента клубу, який на роль найкращого бомбардира чемпіонату мітив іншого кандидата. Це і стало останньою краплею, яка змусила Юрія піти. Добре, що в його послугах, як і раніше, були зацікавлені все в тих же Миколаєві та Тернополі. В них він знову і пограв, коли було подолано тридцятирічний рубіж.

У 32-річному віці в солідні клуби футболістів запрошують неохоче, оскільки у багатьох тренерів є не найкраща стереотипна звичка - заглядати в паспорт. Однак охочих побачити у своїх лавах досвідченого гравця, та ще й такого, що виступав у таких солідних клубах, як "Дніпро" і "Чорноморець", все ж вистачало. Підвівши риску під виступами в українському футболі після сезону-1995/96, Юрій Куліш знову вирушив у ближнє зарубіжжя, де пограв у Новотроїцьку, Димитровграді та Могильові.

Останнім роком, проведеним футболістом на професійному рівні, став 1997-й. Повернувшись в Україну, він ще не один сезон захищав кольори аматорських команд - одеського "Сигналу" та овідіопольського "Дністра". Своєю впевненою грою останньому з них Куліш допоміг проторувати доріжку до професійного футболу, де вже за кілька років виступів у другій лізі овідіопольці здобули право грати в першій.

Паралельно з виступами на аматорському рівні Юрій Куліш робив перші кроки на тренерській ниві. Спочатку працював тренером-селекціонером "Чорноморця", потім на цій же посаді трудився в тираспольському "Шерифі". Його професійні якості були високо оцінені в молдовському клубі, після чого Кулішу було довірено працювати в ролі головного тренера дочірньої команди "Шерифа" - "Конструкторула" (Чобурчіу), "Шерифа-2" і ФК "Тирасполь". На ввірених йому ділянках український фахівець не тільки продуктивно працював, а й домагався успіхів. Згодом він став асистентом головного тренера "Шерифа" Леоніда Кучука, провівши з ним пліч-о-пліч багато років і в інших клубах - київському "Арсеналі", мінському "Динамо", російських "Кубані" і "Локомотиві".

Встиг попрацювати Куліш і в ролі помічника олімпійського чемпіона Сеула-1988 Ігоря Добровольського. Разом вони працювали в національній збірній Молдови і тираспольському "Динамо-Авто". Під їхнім керівництвом цей маловідомий колектив навіть пробився до єврокубкового турніру, де грав у кваліфікації Ліги Європи.

За сім місяців до повномасштабного російського вторгнення в Україну Юрій Куліш очолив херсонський "Кристал", у якому в період зимового антракту в сезоні-2021/22 було виконано величезну роботу. На жаль, усі зусилля, спрямовані на посилення кадрового потенціалу та вдосконалення ігрових можливостей команди, були перервані війною. Куліш змушений був покинути захоплений окупантами Херсон, повернувшись додому в Одесу. За півроку він отримав запрошення стати біля керма колективу, що виступав у другій лізі - "Реала Фарми", який відразу ж вивів у лідери чемпіонату. Під час першого кола "фармацевти" видали вражаючу безпрограшну серію з восьми матчів, здобувши перемоги в шести іграх і дві завершивши внічию. Тим більше дивною і несподіваною стала відставка Юрія Куліша пізньої осені минулого року.

Однак довгий час без роботи він не перебував - незабаром отримав пропозицію стати біля керма одеського "Титану", який наробив чимало галасу в змаганнях, що проводяться на Одещині. У сезоні-2023/24, який нещодавно стартував, молода команда бере участь у першості України серед аматорів, виношуючи ідею здобути через рік професійний статус. Хочеться вірити, що досвід і кваліфікація допоможуть Юрію Кулішу втілити ці наміри в життя.

Колектив UA-Футбол приєднується до численних привітань на адресу ювіляра і бажає йому міцного здоров'я, Перемоги і миру, сил, терпіння і успіхів у футболі!