Махарадзе: Президент Полісся – топ. З такими президентами буде футбол в Україні

Заурі Махарадзе – український голкіпер, котрий має грузинське коріння. Він 13 років провів в “Олімпіку”, починаючи з академії, пройшовши Другу і Перші ліги і досягнувши єврокубків разом із донеччанами. Потім в його кар’єрі були інші українські клуби і навіть збірна Грузії, проте потім, як він і сам відзначає, справи пішли на спад. Першу половину поточного сезону Махарадзе провів у “Поліссі”, яке з ним досить дивно попрощалося. Про житомирський клуб, збірні Грузії і України, “Олімпік”, “Зорю” та “Дніпро-1” він розповів нам в інтерв’ю.

“Керівництво “Полісся” зателефонувало і сказало, що не потребують моїх послуг. Калітвінцеву це не сподобалося”

- Як проводите міжсезоння? З ким тренуєтеся зараз?

- Зрозуміло, що я зараз без команди, тому підтримую форму в залі. Мені допомагає тренер по воротарях, який в мене був в “Олімпіку” – Тищенко Станіслав Миколайович, дякую йому величезне. Працюємо з ним в Києві. Ні з якої командою упродовж зимової паузи не тренувався.

- В першій частині сезону Ви були основним воротарем “Полісся”. Чому пішли з команди?

- Можна так сказати, що просто зателефонували і сказали, що більше не потребують моїх послуг і все. Це ініціатива пішла від керівництва.

- Калітвінцев підтримав цю ідею?

- Юрій Миколайович був за те, щоб я залишився – йому не сподобалося те, що відбулося з моїм контрактом. Маємо, що маємо. Це особисті думки керівництва.

Мені не пояснили чому, а я і особливо не цікавився. Коли подзвонили і сказали за це, то я не збирався щось вияснювати і за щось чіплятися. Розірвали і все. Контракт був до кінця сезону.

- Чого не вистачило “Поліссю”, щоб боротися за вихід в УПЛ?

- Абсолютно нова команда зібралася перед сезоном. Індивідуально всі сильні футболісти, гарний тренерський штаб – все добре, але конкретно нашій команді потрібен був деякий час. Всього пів року ж пройшло. От якраз після зимових зборів всі один до одного привикнуть і буде все нормально.

Є команди, котрі теж так набирали футболістів – “Металіст” і “Кривбас” – і в них пішло. У нас не пішло. Це футбол, людський фактор. Могло б бути все навпаки: в нас піти, у них не піти – російська рулетка. В нас не пішло, не тому що ми не хотіли чи щось таке, адже ми постійно працювали і з цієї бази не вилазили, але результату не було. Гра періодично з’являлася, всі розуміли, що потрібно було робити, але з результатами нам трохи не пощастило. Багато очок втратили – і вийшло те, що вийшло. Але всі команди через такі проблеми проходять, і я сподіваюся, що у них все буде нормально: у хлопців, у тренерського штабу, у президента. Інші – нецікаво.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Zauri Makharadze (@makharadze_93)

- Ви кажете, що треба час, а виходить так, що Вам не дали цього часу.

- Президент, насправді, дає час. Президент Геннадій Буткевич – топ. Він все розуміє, все робить так, як має бути: по-футбольному, правильно. В нього довіра до тренера, на його думку всіма футболістами повинен займатися саме Калітвінцев. Від президента конкретно – все було нормально. Але є люди, які під Буткевичем, от їх, напевно, щось не влаштовує і вони думають, що вони дуже сильно в футболі розбираються і вже в ньому не перший день. Це таке – час розставить все на свої місця і покаже хто буде правий. Напевно людям видніше.

- Який найкращий футболіст “Полісся” у цьому сезоні на Вашу думку і чому?

- Я напевно все-таки виділю нашого головного тренера Юрія Калітвінцева. В критичних ситуаціях, коли ми не обігравали певні команди, він робив так, щоб ми і далі вірили в свій успіх – тобто щоб команда не падала морально. Це дуже важливо, і це важко було зробити. І тим не менш у нього це вийшло, та і не одного разу. І через це від нас, від футболістів, до нього була і є дуже велика повага.

- Як оціните шанси “Полісся” на другу частину сезону?

- Я сподіваюся, що хлопці піднімуться вище в турнірній таблиці і в них все вийде. Як воно насправді буде, я не знаю, а робити якісь прогнози буде не те, що неправильно, а некоректно. Будемо сподіватися, що все в них вийде.

- Чим відрізняється футбол у Першій лізі від футболу в УПЛ?

- Та всім. Дуже відрізняється. Зрозуміло, що рівнем футболу. Але також, коли граєш в УПЛ, то ти знаєш чого очікувати від команд, гравців: вони по-футбольному мислять і діють. Я не скажу, що це легше, але ти їх розумієш. А в Першій лізі деякі команди хаотично діють, і ти не знаєш, чого від них очікувати.

В них деколи починає виходити, і з цих таких дрібничок виходить підсумковий результат. Забили і закрилися і все – ти нікого не зламаєш. Самовіддача, боротьба на першому місці, а футбол – вже як вийде. Звичайно, це не у всіх команд. Є непогані колективи, які грають у хороший футбол – з ними цікаво було грати. Але більшість – це ті, які б’ються, відстояти 1:0, а попереду – як вийде.

- Які команди в Першій лізі мають рівень УПЛ?

- Зрозуміло, що “Металіст”, тому що і хороших футболістів набирає, та і ми всі розуміємо, які завдання в команди. Я б також згадав дві непогані команди у футбольному плані “Альянс” та “Агробізнес”. Хлопці добре грають у футбол. Я б не сказав, що це рівень Прем’єр-ліги чи не Прем’єр-ліги, але непоганий футбол вони показують. Це трохи дико для Першої ліги, але в них це виходить – і вони молодці.

- Фінансових проблем в “Поліссі” не було?

- Абсолютно не було. Президент все, що говорив – все виконував. Це навіть не обговорювалося. У всіх планах він дотримувався слова. Я думаю, що з такими президентами буде футбол в Україні.

- Якісь нові команди вже запрошували Вас?

- Займається цим мій агент (Вадим Шаблій – прим.), але на сьогоднішній день я без команди – отже щось там і не складається поки що.

- Вимоги якісь до нової команди маєте?

- Знаєте, як це відбувається… Коли є якась пропозиція від команди, то важлива зацікавленість тренера в моїх послугах, керівництва – це вже у процесі обговорюється. Якихось конкретних вимог у мене немає. Це все вирішується по ситуації: як на тебе розраховують і наскільки сильно хочуть бачити в команді. Від цього я і відштовхуюся.

- Зараз шукаєте команди виключно ті, в яких будете номером один, чи і ті, в яких потрібно боротися за місце в основі?

- Зараз такого немає, щоб ти прийшов і вже був номером один. Це хіба що в якості зіркового гравця, а зараз в мене далеко не такий статус. Тому я думаю, що мало які клуби будуть брати навіть не лише мене, а взагалі футболіста на сьогоднішній день першим номером, зразу в склад. Завжди потрібно буде доводити свою профпридатність.

Тобто якщо на тебе розраховує тренер, то так – ти ідеш в команду. Але навіть якщо так, то це не означає, що ти завжди будеш грати – все потрібно доводити на зеленому полі.

- Грузинські клуби не розглядаєте?

- Подивимося. Це все не можна загадувати. А чому ні? Зрозуміло, що в пріоритеті українські, але якщо тут нічого не складеться, то не варіант сидіти. Це ж кар’єра, хочеться грати. Можу і в грузинські поїхати.

“Відчуваю себе і грузином, і українцем”

- Що Вам дав виклик до збірної Грузії у 2018-му?

- Та я уже і забув. Були деякі заковики з документами, але зараз це вже неважливо. У будь-якому випадку було приємно, і, можна було сказати, що я навіть був гордий за себе. Проте після цього виклику кар’єра пішла на спад. Так що згадувати це і казати, що щось дало – рано. От якщо наступний раз викличуть, і я закріплюся – то тоді вже можна буде щось говорити.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Zauri Makharadze (@makharadze_93)

- Які проблеми з документами в збірній були?

- Через те, що коли я був заграний за Україну U-17 – ми грали тоді на Чемпіонаті Європи – на той момент у батька був український паспорт. Тоді, коли я взяв уже грузинське громадянство, ФІФА не дозволяла, щоб я грав в офіційних матчах за збірну Грузії – в цьому була причина. А кілька років тому правило, яке мені заважало повноцінно виступати за збірну, забрали, і тепер вже, на скільки я розумію, мені можна брати участь. Проте кар’єра пішла не в те русло і через це ніхто нікуди мене не викликає. Це об’єктивно і я це розумію.

- В збірній Україні на Вас не розраховували?

- Ніхто мені нічого не говорив, що на мене розраховують чи не розраховують. Я грав тоді в “Олімпіку”… В збірній грають з “Шахтаря”, “Динамо”, “Зорі”, та і навіть з луганського клубу мало футболістів. Але я розумів, що буде важко.

Проте справа навіть не в цьому, що я розумів, що важко буде тут, отже в Грузії буде легше, ні. Та і ні в якому разі не означає, що я Україну не люблю. Просто по-футбольному мені захотілося виступати за збірну Грузії. Ось так чомусь внутрішньо захотілося і все. Тобто не було такого, що я хочу поміняти український паспорт, ні, ні в якому випадку. Я тут народився, виріс і я люблю цю країну дуже.

- Зараз відчуваєте себе більше грузином чи українцем?

- Я ж тут народився і все життя живу, але звичайно впливає те, що в мене є грузинські і кров, і виховання. Відчуваю себе і грузином, і українцем – ось так я скажу. Грузинський українець, напевно. Не знаю як правильно в середині себе співставити.

- На сайті УПЛ вказано, що ви легіонер. Це ставало перешкодою для переходу в інший клуб?

- Не знаю, мені про це ніколи ніхто не говорив. Здається, що в мене футбольний паспорт український. Проте для цього є спеціально навчені люди, які цим займаються, тому мене це взагалі ніяк не стосується.

“Олімпік” – моя рідна команда”

- Ви 13 років провели в “Олімпіку”. Можна вважати Вас легендою клубу?

- Там своїх легенд вистачає. Для того, щоб стати легендою потрібно щось виграти. А окрім того, що Другу і Першу ліги виграли, на найголовнішій арені, УПЛ, займали максимум четверте місце. Для “Олімпіка” на той момент це було, напевно, не як перемога, але як призове місце. Легендою себе не назву, та і в команді не називали.

Але те, що “Олімпік” – моя рідна команда, то це так. І вона завжди була такою для мене, є і буде. Зрозуміло, що на сьогоднішній день цього клубу немає. Але я буду вважати його рідним.

- Важко дивитися на те, як команда занепадає, чи все-таки в неї є шанс на нормальне існування?

- Як на мене, це абсолютно не той “Олімпік”. Я знаю команду не тільки через назву. Хто був в “Олімпіку” якийсь період, то може підтвердити, що це не просто назва – там була своя особлива атмосфера для кожного з нас. І коли цих всіх людей повністю нема в клубі, то це вже не той “Олімпік”. У будь-якому випадку завжди міняється атмосфера, коли люди ідуть чи приходять, але саме дух “Олімпіка” завжди залишався. Але зараз того ж президента немає, і на даний момент все по-іншому.

- Першим клубом після “Олімпіка” стала для Вас “Зоря”. В складі луганців були найкращі фінансові умови з усіх клубів, в яких Ви грали?

- Так. Але ж у кожного свої запити. В плані контракту, то всі знали що в “Олімпіку” умови невеликі. Тож в “Зорі” були більші – це ні для кого не секрет. Кожен це розуміє, і якщо команда грає в єврокубках, і коли команда іде в середині таблиці, то, відповідно, це інші умови.

- Ви переходили в “Зорю”, як заміна Луніну, котрий пішов в “Реал”. Що б Ви зараз зробили на місці Андрія: пішли за ігровою практикою чи залишилися в Мадриді?

- Знаєте, щоб зробити щось на його місці, потрібно опинитися на його місці. У кожної людини, кожного спортсмена є якась внутрішня боротьба: довести собі чи оточуючим. Часто – це саме довести собі. Радити щось – не я і ніхто не може, окрім нього самого та його близьких. Яке рішення б він не прийняв – залишитися чи піти – воно буде правильним. Тут головне - це його рішення. А якісь поради… Чи як в нас люблять казати “А я б на його місці” чи “Та йому потрібно іти”… Він сам обере правильне рішення.

- Ви грали із “Зорею”, і з “Олімпіком” в єврокубках, нехай і у кваліфікаційному раунді. Відчували, що це було здійснення мрії?

- Звичайно, це ж єврокубки. Особливо це відчувалося з “Олімпіком”, тому що це перший раз для команди було. Відчуття, які запам’ятаєш на все життя. І неважливо, чи це була кваліфікація, чи груповий етап. Мені навіть здається, що кваліфікацію морально важче грати, бо є два матчі: або вилітаєш, або проходиш далі. А ось група – це 100-відсоткових шість ігор, і там трохи не такий тиск. Проте і клас команд там, однозначно, вищий.

- Чому в “Дніпро-1” не давали грати?

- Я в “Зорі” отримав травму, через яку був пів року абсолютно без футболу. Потім перейшов в “Дніпро-1” і на зборах отримав травму. Лише відновлювався – знову щось ставалося. І поки я пів року був в “Дніпро-1”, то два місяці я був з травмами. Команда ще й набрала хід. А я вже поки форму почав набирати, то знову щось турбувало мене чи боліло, і знову випадав з складу. Не було такого, що мені не давали грати. Був поза складом повністю через мої травми.

- З Ігорем Йовічевічем говорили на цю тему? Можливо, щоб дав Вам шанс у майбутньому.

- З Йовічевічем розмов таких не було. Та і потрібно розуміти, що “Дніпро-1” пів року практично не вигравав, а потім справи пішли вверх, а я паралельно постійно випадав. З самим Йовічевичем конкретно ми не говорили, але з тренером воротарів була розмова, що буде шанс зіграти. Проте це було вже наприкінці, і врешті-решт вирішили розійтися кожен своїм шляхом.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Zauri Makharadze (@makharadze_93)