Ворскла додала у стабільності, але впевненості в ній поки що все ще немає. Про що говорити після 14-го туру УПЛ

"Ворскла" додала у стабільності, але впевненості в ній поки що все ще немає

Остання частина твердження – це більше внутрішні відчуття. Висловлюю полтавцям велику повагу та пошану за ті результати, які вони показують протягом першого кола поточного чемпіонату. Команда Юрія Максимова хоробро грала проти "Шахтаря", так само спробувала зіграти і з "Динамо". Вийшло. Виграли. І це був не просто автобус, що втричі приємно. Цей футбол приємно дивитись.

Але.

Скільки разів нас "Ворскла" вже підводила? Згадаймо минулий рік, коли команда восени також виглядала дуже солідно, але по ходу сезону почалося падіння, і тільки з неймовірною працею і не без допомоги "Десни" вдалося взяти путівку до Ліги конференцій. До речі, єврокубок – це другий приклад. У двох матчах із фінами вести у рахунку. В двох. І вилетіти. Від фінів. Ви серйозно?

Зараз я не збираюся нівелювати всі ті успіхи, які мають "Ворскла". Юрій Максимов за належного кадрового ресурсу нарешті створив чудову команду. А що буде, якщо ще розширити обойму та додати конкуренції, наприклад, у середині поля чи на флангах? Скільки б я не критикував наставника, він довів, що шлях він поки що обирає правильний. Минулий абзац був лише з однією метою: нагадати, що зараз команда ділить четверте-п'яте місця та боротьба не закінчується ніколи. Ці три очки у турнірному плані нічого не означають, якщо не буде їхнього підкріплення у наступних матчах. Олександр Риженко

Мудрик може незабаром виштовхнути Соломона з основи

За останній тиждень Михайло Мудрик набрав кілька додаткових очок у битві за основу. Його несподівано для багатьох випустили у старті в Мадриді, де він непогано попрацював на атаку, а у грі з УПЛ саме точний удар лівого вінгера став ключовим для "Шахтаря" та похоронним для "Колоса". На його тлі гра Манора Соломона стала трохи сірою, а тому постає питання: А хто зараз для де Дзербі основний лівий вінгер?

Ізраїльтянин непоганий в індивідуальній роботі з м'ячем, має поставлений удар, а також не боїться відпрацьовувати ззаду, але два останні матчі він навряд чи запише собі в актив. З "Реалом" він міг би і не виходити на поле, з "Колосом" був помітний, але дуже хотів забити, що тільки йшло йому на шкоду. Подібне з ним траплялося минулого року, коли конкурентом вінгера був Тайсон. Каштру теж ніяк не міг зробити вибір, а Манор грав добре раз по раз. Можливо, для набуття стабільності йому потрібно знати, що саме він – головний гравець на позиції.

Ми зробимо такий висновок. По-перше, Мудрик непогано додав останнім часом, що можна записати в актив Роберто де Дзербі. Його швидкість часто допомагає “Шахтарю” у побудові атак, а сам Михайло зі слабенького юніора починає перетворюватися на повноцінного футболіста. Другий висновок, в де Дзербі виник відмінний тандем на лівому фланзі атаки, але вибір на користь головного і другорядного персонажа все одно доведеться зробити. І не факт, що Соломон зможе виграти цю битву. Георгій Грошев

"Рух" програв, але заслужив на більше компліментів, аніж за минулий матч, який приніс очки

"Браво, команда!", проголошене Кучуком тиждень тому після матчу з "Олександрією" (0:0), було знущанням не тільки з уболівальників "Руху", але й з усіх, хто хоч якось слідкує за подіями в УПЛ. Жахлива, беззуба, імпотентна гра не могла подобатися нормальним людям. Зрозуміло, що Кучук як тренер оцінив результат, але публічно підсумувати його потрібно було інакше.

Більше підстав виголошувати бравурні промови було після поєдинку з "Чорноморцем" (3:4), хоч у ньому "Рух" і програв. Нечасто у нашому чемпіонаті побачиш камбеки з 0:3. А камбеки з 0:3 впродовж дванадцяти хвилин – і поготів. Команда проявила характер, показала, що може грати не як мертвий аутсайдер, а як самодостатній середняк. Інша річ – четвертий пропущений м'яч. Тут уже Кучук повинен розібратися у собі й зрозуміти, де і чому його захисна структура, як і загалом у матчі, дала тріщину.

Разом з тим, не треба вважати, що поєдинок, у якому "Рух" забив тричі та повернувся з 0:3, стане переломним у контексті ігрової філософії львів'ян. Це був цікавий поєдинок для глядачів, але поганий для тренерів "Руху" - адептів захисного футболу. Боюсь, що все може відбутися рівно навпаки – до уваги братимуться не три забиті львів'янами м'ячі, а чотири пропущені від "Чорноморця". Це може спонукати "Рух" ще більше закриватися в наступних поєдинках. Ігор Семйон

Проти "Шахтаря" ми побачили старий "Колос". Востаннє?

Раніше учасник єврокубків, а зараз клуб із нижньої частини таблиці, ковалівський “Колос”, підходив до гри проти “Шахтаря” з відчуттям повної неминучості. Вони не перемагали довго, не забивали довго, а перед грою стало відомо, що їх залишив головний тренер Сергій Кузнєцов, який подав у відставку. Неприємний букет для команди, з яким навряд чи ти підеш на весілля. Такий набір підходить на куди сумніше свято. Але, на подив багатьох, “Колос” провів свій найкращий матч у сезоні. Навіть попри поразку.

По суті, у 14-му турі ми побачили старий “Колос”. Заряджений, агресивний, той, що прагне забити. Приємно було поринути в атмосферу минулого, коли у “біло-чорних” виходило все, і вони йшли вгорі таблиці. Але після матчу в голові мимоволі постало питання - а чи зможуть завжди ковалівці грати з таким азартом та зарядженістю? Всі розуміють, що одна справа налаштуватися на гранда, особливо у важкі для себе часи. Але чи будуть гравці готові щотижня виходити з таким бажанням? Є чимало сумнівів.

Ми багато разів говорили про неминучість змін у Ковалівці. Судячи з усього, момент настав. За чутками, команду незабаром може очолити новий тренер, який прийде зі своїм баченням футболу та зі своїм стилем. Цілком можливо, що у грі проти “Шахтаря” ми востаннє побачили старий добрий “Колос”, який грає у свій старий добрий футбол. Це було прощання, а попереду – нова ера. Георгій Грошев

Серія "Вереса" без перемог не ставить на команді хрест

Пару тижнів тому я писав, що футбол "народного клубу" не привабливий, але зазначав, що він дає результат. З того часу команда не змогла забити "Інгульцю" та "Зорі" у чемпіонаті, а також вилетіла від "Ворскли" з Кубка України. Однак ця серія не каже, що у команді щось зламалося.

По-перше, у Юрія Вірта дуже коротка лава запасних, тому ставку доводиться у кожній грі робити на тих самих гравців. Наразі двоє центрхавів перебувають у лазареті, плюс Євген Пасіч, схоже, не у формі, втративши місце у старті, як підсумок – колектив залишається без позитивного результату. В атаці, по суті, окрім Сергійчука більше немає нікого. Михайло Шестаков поки що більше для ротації і вистрілює в кращому разі раз на місяць. Особисто у мене є питання і щодо гри Когута, але ж він капітан. Тим більше іноді теж рятує. А Кичака ми давно не бачимо (тільки у Кубку вийшов), тож тут порівнювати взагалі, в принципі, нічого.

По-друге, календар. Поразки "Ворсклі" та "Зорі" були очікувані, і ви ще спробуйте довести інше. Причому із луганцями шанси були. Так, вони були мінімальними. Однак погодьтеся, що перший тайм пройшов загалом на рівних. Лише клас нападників команди Скрипника після перерви зробив результат. Ну, а в таких іграх, як з "Інгульцем", "Верес" у принципі поки не готовий грати першим номером.

"Верес" заслужив своє нинішнє восьме місце у таблиці. Як мінімум, своєю стабільністю. Більше ні в кого (крім, мабуть, "Металіста 1925" та "Маріуполя") її немає. Тому для падіння "червоно-чорних" у трясовину таблиці я передумов не бачу. Але для подальшого прогресу взимку потрібне підсилення. Не підсилення запасу (Сергій Шестаков, Гечев, Кичак і, до речі, Євген Пасіч), а одразу під основу. Олександр Риженко

"Десна" грала погано, але все вирішив індивідуальний клас гравців

У "Десни" було обмаль гольових моментів. За перший тайм взагалі можна відзначити тільки один підхід до чужих воріт, коли Безбородько прострілював у напрямку Шевцова. "Львів" теж не феєрив, але це було задумом Дулуба. Головне – не пропустити.

Цей задум працював би й далі, якби не індивідуальна майстерність Калітвінцева. Його гол виник не після якихось вдалих комбінаційних дій, а суто на індивідуальній майстерності. Відмінний удар лідера "Десни" зламав єдиний план "Львова" на гру – запасного варіанту у Дулуба не було. Чернігівці також одразу змінили пріоритет, мінімізувавши ризики біля власних воріт. Обидві команди турбувалися про результат, але не переймалися якістю гри. У такій битві примітивізму кращим став той, у кого кращі гравці.

Треба відзначити також фактор Олександра Рябоконя – виконані ним заміни освіжили гру "Десни". Сподобалось і те, як зазвичай спокійний і навіть флегматичний тренер реагував на події на полі. Саме такою й повинна бути протидія проблемі "відсутності іскри в очах", з якою пов'язували останні невдачі "Десни". У цієї команда все ще є кадровий потенціал боротися за місце в топ-5. Потрібне тільки правильне налаштування. Ігор Семйон

Невелика пауза має допомогти "Металісту 1925"

Навряд чи в УПЛ можна знайти більш нестабільну команду, ніж "Металіст 1925". І в цьому немає нічого дивного та навіть поганого. Валерій Кривенцов – молодий тренер, а сама команда вперше у своїй історії опинилася в еліті футболу. Від того й трапляються такі перепади. То п'ятиматчева серія без перемог, то серія з п'яти перемог поспіль. То яскрава гра, то 3:13 за три поєдинки. У принципі, подібного варто було очікувати від вихідця з Першої ліги, який три роки поспіль пробивав собі в дорогу до УПЛ.

В останніх іграх харків'ян почало здаватися, що Кривенцов почав втрачати контроль над командою, а тому міжнародна пауза, яка настає від сьогодні, піде команді на користь. Це час для перезавантаження, час, щоб зібратися з силами, налаштувавшись на нормальне закінчення сезону. Ми багато разів говорили, що Кривенцов вичавлює практично максимум зі свого складу, і тренеру потрібно постаратися максимально грамотно розподілити сили до фінішної прямої. А далі – перерва, збори, трансфери. Без них "1925" нікуди. Георгій Грошев

Сидорчук, чи не час припинити тиск на суддів?

Я з великою повагою відношусь до капітана "Динамо". За полем це один із найрозважливіших гравців, але зі свистком про початок матчу Сергію немов дах зриває. І добре б він кричав на своїх партнерів і таким чином заводив їх. Але ж він постійно зривається на суддях.

Показовий момент – у матчі проти "Ворскли". Навіть два. Коли була скидка на воротаря Різника від захисника полтавців та фол на Степанюку у власному штрафному майданчику. Жовту кеп отримав саме за розмови з арбітром після першого з двох епізодів. Після другого немов кошеня просто тихенько пішло з місця злочину.

Сперечатися з арбітром – це не круто. Може, Мірча Луческу намагається довести інше, але в цьому старий точно не правий. Вигравати чемпіонати та трофеї – ось це круто. А ще крутіше, якщо ти береш усі медалі завдяки своїй грі, а не тому, наскільки ти морально задушив арбітра. Цікаво, що до цього цькування іноді підключається і Циганков – великий талант українського футболу, який із "Ворсклою" також вступав у дискусію з рефері. Ну що ж, кожен собі шлях вибирає сам: хтось виграватиме золоті м'ячі, а хтось тиснутиме на суддів. Є й таке амплуа у футболі. Олександр Риженко