Спаситель Львова, туманне майбутнє Олександрії та Десни. Що говорити про середняків УПЛ за підсумками сезону

"Десна" довго відкладала омолодження складу, за що і поплатилася

За кого справді прикро після закінченню всього сезону, так це за "Десну". Згадайте, як рік тому "сіверяни", на пару з "Зорею", закохували в себе маси. І було за що. Рябоконь зібрав чудовий колектив, який давав бій всім грандам, претендував на Європу, і при дещо більшій сміливості міг навіть посісти друге місце. Але і четвертий рядок, а з ним і квиток до Європи, виглядав відмінним трофеєм. Здавалося, що шлях у команди один - тільки вперед, але це кампанія, а точніше її завершення, стала для вболівальників справжнім ударом, після якого ще довго доведеться приходити в себе. На фініші сезону "Десна" програвала всім підряд, але все одно мала чудові шанси на четверте місце. Потрібно було лише обіграти резервний склад "Маріуполя". Виявилося, що без Тотовицького "сіверянкам" і це не під силу. Підсумковий рахунок 1:4, після перемоги в першому таймі, як кульмінація всього того неподобства, яке відбувалося з клубом навесні.

З іншого боку, чернігівці винні самі. Хіба вони не знали, що середній вік їх команди (28,7) - один з найстарших в лізі, що рано чи пізно дасть про себе знати. Це як похід до стоматолога. Спочатку у тебе все добре, ти їси солодощі та посміхаєшся в усі 32. Потім починаються перші проблеми, зуб починає реагувати на холодне, ясна - кровоточать, але ти впевнений, що з часом це пройде. А воно лише накопичується, і ось, відклавши проблему до критичної стадії, ти наважуєшся сходити до лікаря, щоб спробувати все виправити. Але вже пізно. Що раніше можна було зробити швидко і безболісно, ​​тепер потребує чималу кількість часу і коштів. Ось і з "Десною" схожа ситуація.

Майбутнє "Десни" зараз невідомо нікому. Подейкують, що наступного тижня Олександр Рябоконь зустрінеться з керівництвом, після чого може покинути команду, в якій працює понад дев'ять років. Так це, чи ні, ми дізнаємося зовсім скоро, але вже зараз можна з упевненістю говорити, що кадрову чистку складу "Десна" точно проведе. Кінцівка сезону показала, що частина гравців просто не готова вирішувати завдання підвищеної складності та грати за клуб, який ставить перед собою завдання потрапити в єврокубки. Також варто відзначити, що у 11 футболістів закінчується контракт з "Десною", що як би натякає - очікуються зміни.

Повернемося на початок. Ми говорили, що "сіверян" шкода. Але шкода не тому, що їм десь не пощастило або вони заслужили більше за "Колос" або "Ворсклу" грати в Лізі Конференцій. Ні, шкода через те, що виправдати покладені на них надії клуб не зумів, через що Чернігів найближчим часом єврокубки не побачить. Перебудова команди - процес болючий, який вимагає часу і терпіння. Питання лише в тому, чи готове на це піти керівництво "Десни"? Георгій Грошев

"Дніпро-1" втратив пів року, але дивиться в новий сезон з оптимізмом

У другій половині 2020-го в таборі дніпрян чудили всі. У керівництві не могли визначитися, чи потрібна їм зміна тренера. Похитнулися відносини з Дмитром Михайленком, який начебто був не такий поганий до минулого літа, але не виправдав очікування в першому колі вже минулого чемпіонату. Сам Михайленко, до речі, також раптом вирішив, що йому імпонує гра в три захисники та почав перебудовувати команду прямо під час короткого міжсезоння і стартових турів (чому не почекати зими - так і не ясно). У підсумку, все вилилося у відставку фахівця восени та запрошення на його пост Ігоря Йовічевіча. Хорват сам спочатку не зміг впоратися з управлінням. Команда його чула і, схоже, не слухала. На зимову паузу СК йшов в якості одного з головних аутсайдерів і претендентом на виліт.

Все змінилося в січні.

Після антракту "Дніпро-1" заграв по-іншому. Інтенсивніше. Агресивніше. Швидше. Якісніше. В першу чергу, команда перестала втрачати очки там, де це було робити просто неможливо: прийшли перемоги над "Олімпіком", "Інгульцем", "Минаєм", навіть "Десною" та "Ворсклою". Тому підйом в таблиці став очікуваним і логічним. Інше питання, що зі своїм атакуючим футболом Йовічевіч не розв'язав поки одне питання - як грати проти глибоко оборонних команд. Дніпряни так і не підібрали ключів до захисту "Олександрії" в чемпіонаті та Кубку, а "Маріуполь" відверто відскочив, вчепившись за нічию. Ці чотири очки не особливо впливають на розташування дніпрян в таблиці - вони все одно залишилися б на сьомому місці. Але по ходу чемпіонату цієї мотивації цілком могло б вистачити, щоб в останньому турі обіграти "Рух". А це вже потенційні сім балів недобору в скарбничку та, можливо, (вкрай малоймовірно, але все ж можливо) шанс поборотися з "Десною" та "Ворсклою", які були обіграні у другому колі, за єврокубки.

До речі, ще трохи про психологію, на цей раз в іншому контексті. "Дніпро-1" не показав, що готовий тримати удар наших топів. З шести матчів проти "Динамо", "Шахтаря" і "Зорі" в поточному сезоні п'ять були програні начисто. В одному - в першій частині сезону проти "гірників" - ледь не зачепилися за нічию, але тут вже проблеми більше екс-чемпіона, який нічого не показав на полі. Над цим компонентом Йові потрібно буде попрацювати в міжсезоння. Як і бути готовим, що тепер уже не тільки "Олександрія", а й інші представники нижньої частини таблиці УПЛ відкрито гратимуть проти них другим номером. А це означає, що попереду потрібно більше агресії та тиску. А не лише сподіватися на Довбика та Піхальонка, які на двох створили третину всіх голів команди в минулому чемпіонаті. Олександр Риженко

Третє місце сезону 2018/19 ще довго буде для "Олександрії" недосяжним орієнтиром

"Олександрія" чимдуж прагнула вийти у єврокубки, але вже після першого кола було зрозуміло, що бажання олександрійців випереджають можливості команди. Адже з Володимиром Шараном у "містян" був застій, про який яскраво свідчили кілька прикладів.

Матч зі "Львовом" у другому колі. "Олександрія" вже зосередила сили на Кубку України, тож на календарний поєдинок з аутсайдером УПЛ виставила напів-резерв. Програла. Але питань залишилося не стільки до результату матчу, скільки до бажання футболістів битися за себе, за команду, за тренера.

У таких випадках зазвичай резервісти намагаються якнайкраще проявити себе перед керівництвом команди, однак у матчі зі "Львовом" ми побачили на полі безпорадну "Олександрію". Як і раніше у матчах з "Минаєм", "Інгульцем", "Рухом" тощо.

Траплялися поодинокі спалахи, як от перемоги над "Олімпіком" та "Шахтарем", але в цілому "Олександрія" провалила фінальний відтинок другого кола. Найгірше те, що не було видно, завдяки чому команда може додати. Ставка на Кубок України теж виявилася мертвонародженою – тобто, без шансів на виграш. Бо ж у півфінальному поєдинку проти "Зорі" "містяни" нічого не показали, врятувавшись під поразки в основний час лише завдяки випадковому пенальті, і дотягнувши до серії одинадцятиметрових завдяки помилці арбітрів.

Шаран після перемоги над "Шахтарем", сказав, що якби його команда грала так у попередніх матчах… Але цим і вирізняються класні та стабільні команди – вони вміють тримати темп. "Олександрія" ж грала добре тільки тоді, коли від команди не чекали прориву. Чи не ознака це того, що тренерський штаб не впорався з тиском відповідальності?

Розставання з Шараном неминуче. Інша річ, що з команди можуть піти чимало гравців основного складу. Говорять про перебудування, скорочення фінансування, зміну вектору розвитку. По суті, в Олександрії будуватимуть нову команду, хоча є стійке відчуття, що й нинішня себе цілком не реалізувала. Принаймні, гравці калібру Банади, Паньківа, Лучкевича, Ковальця, Шастала, Третьякова й Гречишкіна заслуговують більшого, аніж дев'яте підсумкове місце на рівні зі "Львовом", "Маріуполем" та "Рухом".

Скидається на те, що третє місце сезону 2018/19 ще довго буде для "Олександрії" недосяжним орієнтиром. Ігор Семйон

"Львів" був головним аутсайдером більшу частину сезону. Врятував команду Анатолій Безсмертний

Перед початком минулого сезону ми в один голос назвали ФК "Львів" головним аутсайдером. Хто пам'ятає літо 2020-го, розуміє причини. З командою працював Георгій Цецадзе, який ставив загадковий футбол, зрозумілий лише йому самому. Сам клуб змінив бразильський вектор на балканський та прибалтійський, підписуючи дивних новачків. За підсумком це все повинно було закінчитися безславним вильотом, проте керівництво вчасно вирішило втрутитися, завдяки чому сезон вдалося врятувати.

Попри те, що при Цецадзе "синьо-золоті" жодного разу не опускалися в зону вильоту (хвала дебютантам сезону), всі розуміли, що "Львів" виглядав головним аутсайдером в боротьбі за виживання. За підсумком, після відходу грузинського новатора, керівництво вирішило зробити ставку на Віталія Шумського. Спрацювало. Тимчасовий наставник зміг повернути колектив до життя, здобув кілька перемог і непогано провів з командою збори. Його звільнення, яке послідувало після двох поспіль поразок взимку, викликало багато запитань, проте час показав, що це був абсолютно правильний крок.

Як змінювалася позиція ФК "Львів" протягом сезону

Шумський - кризовий менеджер, який зміг дати тимчасовий ефект. Самої гри при ньому не було, і команда просто оборонялася 99 відсотків часу, інколи вибігаючи в контратаки. Після Цецадзе і така модель зійшла за тактичну революцію, але для побудови довгострокового проекту потрібен був більш серйозний фахівець. Їм і став Анатолій Безсмертний.

Що ж такого зробив тренер, що ми не перестаємо його хвалити ось уже останні півтора місяця? Відповідаємо. Була змінена структура гри. Захисна модель нікуди не поділася, але додалися швидкі переходи з оборони в атаку, з'явився непоганий пресинг і навіть спроби позиційної гри. Полюбляєте числа? Порівняймо дві гри проти "Десни". У першому колі, ще при Шумському, команда перемогла 1:0, статистика ударів 12:4 на користь "сіверян" і тотальна перевага других по ходу всього поєдинку. Навесні колектив Безсмертного також переміг 1:0, знову зігравши від оборони, але допустив мінімум моментів біля своїх воріт, розриваючи суперника на контратаках по ходу всіх 90 хвилин. Статистика ударів 12:6 на користь "левів". Так само було і в матчах з "Ворсклою" та "Минаєм".

Ще один плюс Безсмертного - вміння працювати зі складом. В кінці сезону "Львів" грав за графіком "два на тиждень" через велику кількість перенесених ігор. У семи зустрічах вони програли лише раз, причому в матчі, коли офіційно зберегли місце в еліті. Анатолій Петрович грамотно змінював склад, намагаючись давати всім ігровий час. При ньому знову заграв Ренан, при ньому лідерські якості почав показувати Ернест, при ньому добре влився в нову команду Довгий, а Бусько знайшов свою позицію на фланзі оборони.

Безсмертний заслужив вислуховувати всі компліменти, оскільки за короткий термін поставив симпатичну гру, перетворивши "Львів" з аутсайдера в середняка. Однак попереду у нього дуже багато роботи. З наставником справедливо продовжили контракт на три сезони, і тепер, після відмінного завершення останньої кампанії, попит з нього буде вище. Подивимося, чи готовий Безсмертний до такого виклику. Георгій Грошев

Фото - ФК "Десна", СК "Дніпро-1", ФК "Олександрія", ФК "Львів"