Карлос Де Пена. Борець за справедливість чи хитрун?

Арбітр матчу "Колос" - "Динамо" Андрій Коваленко заслужив на той потік критики, який був спрямований в його напрямку після фінального свистка. Своїми рішеннями він зіпсував цікавий поєдинок, який міг завершитися одним з трьох результатів: перемогою "Колоса", перемогою "Динамо", або ж нічиєю.

Арбітр був розгублений, про що свідчать не лише вилучення Максименка та пенальті у ворота "Колоса" за влучання м'яча в обличчя. Проблема є також у вилученні Шепелєва (перша жовта карточка нашими експертами визнана як неправомірна), а також в поведінці арбітра під час призначення третього одинадцятиметрового у ворота господарів (до останнього не міг визначитися, чи карати порушника жовтою карточкою). Суддя заслужив на те, аби до нього були застосовані санкції у вигляді відсторонення.

Проте є сенс звернути увагу ще на один нюанс: на поведінку Карлоса Де Пени в ситуації на 54-й хвилині. Пробивши м'ячем в обличчя опоненту, уругваєць з величезним азартом взявся апелювати до арбітра на предмет гри Максименка рукою. Хотілося б вірити в те, що футболіст "Динамо" в результаті "оптичної ілюзії" й справді побачив там гру рукою і просто відстоював, на його думку, справедливість, проте є сумніви. Можливо, Карлос Де Пена – просто хитрун.

Під час удару по м'ячу голова вінгера "Динамо" піднята і поглядом спрямована прямісінько на обличчя Максименка. Уругваєць повинен був бачити істинну суть епізоду. Непрямим підтвердження цієї версії є й факт апеляцій з боку інших гравців "Динамо": Бесєдін, Миколенко і Циганков синхронно з Де Пеною (ті, кого видно в кадрі) запресингували розгубленого арбітра, тож напрошується висновок про якусь колективну стратегію.

В контексті цієї теми варто згадати й маневр Де Пени в матчі з "Десною". Тоді, наприкінці першого тайму, уругваєць завдав удару по воротах з близької відстані, м'яч "завис" на лінії воріт Паста, а Карлос ще довго переслідував суддю з метою довести його неправоту в рішення не зафіксувати взяття воріт. Хоча доказів того, що м'яч повністю перетнув лінію воріт, у Де Пени не було і апріорі бути не могло. Їх ні у кого не було і немає. Навіть зараз. Більше того, є більше підстав вважати, що повністю снаряд за лінію не закотився. Благо, арбітр того матчу Віктор Копієвський виявився більш стійким до тиску, аніж Андрій Коваленко.

Динамівцям, певно, не слід так бурхливо реагувати на рішення арбітрів. Іноді можна брати приклад з інших. Наприклад, з гравців "Зорі", які не апелювали і не тиснули на суддів, коли в поєдинку шостого туру все той же Карлос Де Пена на 36-й хвилині забив гол з офсайду.

Взагалі, у наших футбольних широтах поширеною практикою є тиск на арбітрів безпосередньо на футбольному полі. Причому, роблять це як авторитетні команди, так і представники так званої "другої хвилі". Наприклад, Тайсон, капітан "Шахтаря", три своїх жовтих картки в цьому розіграші чемпіонату України отримав за розмови (в поєдинках з "Зорею" від Віталія Романова, з "Десною" – від Катерини Монзуль та у матчі з "Дніпром-1" від Ігоря Пасхала). Це добре, коли судді впевнені у своїх рішеннях – тоді немає розгубленості і "протестувальникам" виносяться справедливі покарання.

Але є й інший свіжий приклад – матч "Карпат" проти "Колоса" в 9-у турі Ліги. Арбітр Іван Бондар тоді зафіксував гру рукою у штрафному майданчику ковалівців, схоже, саме з апеляцій гравців "Карпат". Тут наче ж апеляції зіграли на користь справедливості, але ж родзинка в тому, що суддя показав жовту карточку не тому гравцеві: замість Парамонова, який уже мав один "гірчичник" у пасиві, жовту отримав Чорноморець.

З іншого боку, апеляції, протести, тиск на суддів, що спричиняють прийняття ними невірних рішень, – не лише українська практика. Достатньо пригадати поєдинок Ліги чемпіонів між "Шахтарем" та "Реалом" у вересні 2015-го року, коли Іван Бебек піддався тиску Роналду та компанії і призначив пенальті на користь мадридців за те, що м'яч влучив Даріо Срні в спину.

Але також є й інші приклади. Хоч і нечасті, але є: коли гравці, уже отримавши від арбітра незаслужені дивіденди (право на пенальті чи вилучення суперника), зізнаються в симуляції. Або ж з "точки" демонстративно пробивають повз ворота. На жаль, вчора такого не відбулося. І навіть після фінального свистка в спілкуванні з журналістами представники київського клубу, оцінюючи епізод, старалися вийти сухими з води: хтось просто спробував зайняти нейтральну позицію (Караваєв), а хтось і відверто лицемірив (Бесєдін).

"Було пенальті чи ні – це рішення рефері. Взагалі, вважаю, що суддя судив не дуже. Так, наша справа не звертати на це увагу і продовжувати грати", - сказав Артем. - "Наша справа не звертати на це увагу і продовжувати грати" – хоча він був одним з перших, хто звернув увагу на влучання м'яча в голову Максименка, видаючи це за гру рукою. На відео все чітко видно.