Сікорський про пам'ятки Пітера: Це не тільки історія Росії - це історія всього нашого народу

Вже колишній нападник "Агробізнесу" Ігор Сікорський розповів про свою поїздку в Росію, через яку клуб в односторонньому порядку розірвав контракт з гравцем.

- Як у вас з'явилася ідея відправитися до Пітера?

- Останній раз я був в Росії десь у 2002 чи 2003 році. Батько - росіянин, він вже давно помер. Бабуся моя, його мама, теж з Росії. У нас [там] залишилася бабусина сестра. Хто знає: може, я взагалі більше не побачу своїх родичів. Старі люди, все ж може бути.

Я поїхав в Росію буквально на чотири дні: з 14 по 17 січня. Ось так ось з'їздив.

- Які фотки викладали в інстаграм?

- Я викладав історію - просто місто показував. З хокею викладав відео, Сторіс, фотографії. Перед Ермітажем сфотографувався, в кадр потрапив російський прапор. І то вгорі, на даху Ермітажу. Потім в Ермітажі я сфотографувався на тлі трону Катерини II, в кадр потрапив герб царської Росії.

- Відразу була якась реакція?

- Не було взагалі ніякої реакції. Ніхто не писав нічого такого, типу: "Куди ти поїхав!". Хто взагалі дивиться мій інстаграм? Я не такий відомий футболіст. У Першій лізі і Прем'єр-лізі знають, так. Але у мене немає такої аудиторії - в основному на мене дивляться тільки друзі.

- У коментарях [під новиною про вашу ситуацію] на одному українському сайті користувачі не розуміють, навіщо викладати фото з двоголовим орлом. Що відповісте?

- Тут вже немає про що говорити. З пісні слів не викинеш. Я за цей вчинок вже поплатився. Можливо, не потрібно було викладати фотографії. Просто з'їздити і все. Але коли я потрапив до Зимового палацу, у мене був просто культурний шок. Все, що робив - без задньої думки. Нікого не хотів розсердити або ще щось.

Це історія нашої країни, розумієте? Це ж не тільки вашої країни історія - це історія всього нашого народу.

У мене батько росіянин, половина сім'ї в Росії. Що я можу зробити, якщо у мене батько народився в Росії? Я ж не перероджу його в Україні, правильно?

- Ви видалили ці фото і закрили профіль. Чому?

- Він у мене і був закритий. Завжди була певна кількість друзів, які на мене підписані. Я не медійна особистість. Я не люблю це все виставляти. Пацани мені кажуть: "Ти ж викидаєш раз на рік якусь фотографію. А тут ти почав викидати".

Видалив фотографії щоб не було галасу. Досить. Я просто хочу спокійно грати в футбол.

- Скільки ще діяв ваш контракт?

- У мене залишалося всього півроку.

- Як дізналися про його розірвання?

- Подзвонив віце-президент, сказав, що я більше не гравець клубу.

- Подзвонив до новини на клубному сайті або після?

- До.

- З президентом ви не розмовляли?

- Так, все вірно.

- Логічно припустити, що це було його рішення?

- Президент клубу вже дав коментар з цього приводу. Це було його рішення.

- Як ви це сприйняли? Вам не здалося, що це розіграш?

- Я зрозумів, що все серйозно. Переживав, але вже нічого не вдієш. Змирився з цим і все.

- Думали звернутися до Спортивного арбітражного суду?

- А навіщо? Я не хочу цих воєн або розбірок. Президент вважав, що так правильно. Я це рішення прийняв. Я хочу знайти собі команду і просто грати в футбол.

- Ви найкращий бомбардир клубу в цьому сезоні. Що сказали партнери та тренер?

- Партнери кожен день дзвонять, підтримують. Тренер новий, я його навіть не знаю, ми з ним не спілкувалися, не працювали разом.

- Після того, як ця історія потрапила в пресу, яка реакція прилітала вам з боку?

- Дуже багато людей написали. 90% - слова підтримки. Найцікавіше, що дуже багато пишуть з інших країн. Були, звичайно, і не дуже хороші фрази в мою адресу, але не без цього.

- Ви говорили, що Шевченко був на хокеї в Пітері, а Усик бився в Росії - і їм нічого не було. Як часто в українському суспільстві засуджують за поїздки в Росію?

- Ніхто нікого не засуджує. У нас і чиновники їздять в Росію. А тут просто взяли звичайну людину і почали її пресингувати з усіх боків. Так теж не робиться.

- Ви пам'ятаєте подібні прецеденти?

- Ні. Мені здається, це перший раз за весь час, що я граю в футбол.

- Що це тоді? Показова порка?

- Виходить так, так. У кожного клубу свій статут, ось і все.

- Які у вас варіанти продовження кар'єри?

- Я відкритий для пропозицій. Сьогодні з Білорусії дзвонили.

- Хотіли б залишитися в Україні?

- До цього я думав, що хочу грати тільки в Україні. Зараз навіть і не знаю. Мені вже неважливо, куди їхати і де грати в футбол.

- Важко тепер буде отримати контракт в Україні?

- Ні звичайно, ви що? Ви думаєте, якщо мене вигнали з "Агробізнесу", то інші команди не візьмуть? Я ж був не останній нападник в клубі.

У мене взимку були дуже хороші пропозиції, я просив президента відпустити мене, але він не став. Так ось вийшло, що зараз відпустив. Я змирився, готувався до продовження чемпіонату. Багато працював у відпустці, залишалося 11 матчів, треба було взяти максимум очок, вийти в Прем'єр-лігу і забити ще м'ячів сім. Але тепер вже я вільний агент.

- Ми з вами розмовляємо вже 20 хвилин, і від вас пре позитив. Як вам це вдається?

- Всі знають, що я нормальна, добра, позитивна людина. Я завжди намагаюся бути на позитиві. Це приносить результати і на полі, і в житті, і всюди. Не потрібно грузитися.

Ну, що мені зараз піти повіситися через те, що мене вигнали з команди? На цьому життя не зупинилося. Всі близькі живі-здорові - це найголовніше.

Гроші? В іншій команді буду забивати голи і заробляти гроші.