Ліпше згинути вовком, ніж жити псом. Фанати Прикарпаття звернулися до футболістів і тренерів

Ультрас МФК "Прикарпаття" виступили із закликом до футболістів й тренерського штабу свого клубу напередодні домашнього матчу Першої ліги 16 листопада із луцькою "Волинню".

Вболівальники акцентують на тому, що в їхній пам’яті міцно закарбувалися всі три попередні матчі між МФК Прикарпаття і Волинню впродовж двох останніх сезонів.

Питання й непорозуміння почалися цьогоріч, разом із матчами, на які букмекерські контори відмовлялися приймати ставки, а наші футболісти були не схожими на самих себе. Мова про поразку 1:3 1 травня в Івано-Франківську і 2:3 – 10 серпня в Луцьку. Ми досі не збагнемо, що то було, але, приміром, навіть тренер однієї з команд-суперниць сказав, що в другому таймі луцького поєдинку «Прикарпаття» виглядало «жидєнько». І це визначення ще дуже коректне.

Гравці, тренери і персонал клубу дуже образилися, коли під час наступного матчу проти «Руху» у Львові на нашому секторі з’явився текстовик «Честь чи гроші?». Образилися, але не визнали своєї провини. Однак ми хоч і горді, але не злопам’ятні. На щастя, з того моменту і понині матчів з відверто дивними сценаріями за участю «Прикарпаття» не було.

Відтак напередодні нового протистояння між командами вболівальники закликали футболістів до відданості своєму клубу.

Нам байдуже, де ви виступали раніше, в яких містах ви стали легендами і на яких стадіонах ваші світлини висять у сонмі героїв. Нас не цікавить, де виступають ваші близькі друзі. То ваша особиста справа. Нам важливо те, що є вже й зараз. Тому, віддаючи кожному з вас належне за вклад у виступи й функціонування нинішнього «Прикарпаття», хочемо, щоб у найближчому поєдинку ви зіграли так, як у своїх найкращих матчах.

Фанати запевняють, що розуміють різницю в майстерності команд і навіть невдачу можуть сприйняти з розумінням.

Але не хочемо миритися з безволлям і дивними сценаріями, які супроводжували попередні поєдинки. Ви повинні розуміти, що ми живемо в одному місті і зобов’язані битися за його Честь та Честь одне одного. За емблему на серці. «Ліпше згинути вовком, ніж жити псом».

Гравцям МФК нагадали, що вони – місцеві в Івано-Франківську, на відміну від футболістів і тренерів «Волині».

Денис Кожанов колись повернеться на рідну Донеччину, Владислав Леванідов – до Києва, Амбросій Чачуа – на Рівненщину, Андрій Тлумак – до Львова, Міха Ґоропевшек – у Словенію, Младен Бартуловіч – у Хорватію, Сіаваш Гаґназарі – в спекотну Персію, Ростислав Волошинович – до Брошнева-Осади. І навіть волинянин Тарас Михалик з його особливими моральними цінностями після виступів у футболці Комуністичної партії та в складі московського «Локомотива», не виключено, влізе в якесь нове лихо.

Та то їхня справа. На щастя, «Прикарпаття» є Командою рідного краю в широкому розумінні. Більшості з нас тут жити і співіснувати довгі роки. Погодьтеся, значно приємніше заслужити своїми вчинками на повагу, ніж при спогадах згорати від сорому. Чи ганьби, - додали ультрас у зверненні.