Іспанське щастя чи нещастя?

Вдруге поспіль чоловіча збірна Іспанії виграла гандбольне Євро. Мабуть, саме її перемога виглядала найбільш логічною на турнірі, адже це одна з двох команд на планеті, що має два набори екстра-класних гравців у задній лінії і може повністю їх міняти без втрати потужності. Другі – французи, які тотально провалили змагання.

За весь турнір іспанці не перемогли лише в групі на другому етапі, тоді була нічия з Хорватією, яку вдалося здолати у фіналі. Команда сильна, давно зіграна. Тренер Жорді Рівера працює з нею дуже спокійно та чітко. А якщо згадати ще воротарський фактор, то взагалі важкого когось порівнювати з тріумфаторами. На один щабель з парою голкіперів Гонсало Перес де Варгас та Родріго Корралес можна поставити хіба що шведський дует Андреас Паліцка і Мікаель Аппельгрен, котрий до усіх своїх плюсів ще й виступає разом у німецькому "Райн-Неккар Льовен". Проте зусиль цих шведів вистачило тільки для того, аби їхня команда, головний господар чемпіонату, повністю не зганьбилася. Лідери команди невдало провели Євро, по ходу змагань ще й вляпалися в скандал з колективною пиятикою. Ну а воротар іспанців Гонсало Перес де Варгас провів неймовірний фінал - відбив 8 з 19-и кидків.

Євро цього разу було дуже масштабним – шість груп по чотири команди на першому етапі, дві по шість – на другому. Конкуренція ж тільки зросла в порівняні з попередніми. Навіть такі команди як Україна, що програла усі матчі, не виглядали пустопорожніми та нецікавими. Кожна з них мала шанси на очки і, можливо, на кращу долю. Хіба що збірна Латвії залишалася шоу гіганта Дайніса Кріштопанса (214 сантиметрів зросту), який робить все що може, його ж партнери за цим спостерігають.

Як вболівальнику сподобалася й атмосфера на трибунах, турнір у Австрії (два міста), Норвегії (одне) та Швеції (три міста) мав достатньо колориту. А от гравцям –далеко не усім, адже були більші відстані, перельоти.

Головна сенсація турніру – виліт вже після першого ж етапу найтитулованіших збірних останнього десятиліття Данії та Франції. Згадайте, у їхніх лавах виступають Ніколя Карабатіч та Міккель Хансен. Кожен з них по три рази був найкращим гравцем року на планеті, унікальні результати. Французи примудрилися вилетіти вже після двох матчів. Мова не йде про глобальну кризу – Карабатіч, Абало та Гігу ще прагнуть взяти олімпійське золото, мабуть, останнє в кар’єрі, а за їхніми спинами – розсип реально крутих гравців з величезними перспективами. Схоже, Франція хотіла на мінімальних обертах пройти старт змагань і лише потім набрати швидкість, але завзятість суперників та травми завадили цьому. Щось подібне трапилося й з Данією, але їй ще трохи не пощастило.

Отож обидва ці гранди будуть зовсім інакше виглядати в Токіо. А от часи домінування Карабатіча-старшого та Хансена потроху минають. Вони довго були такими собі Мессі і Роналду гандболу. Та на зміну їм вже прийшов Сандер Сагосен. Підйом його збірної Норвегії почався на Євро 2016 з появи в еліті цього хлопця. Потім він приніс країні два срібла Мундіалів і нинішню континентальну бронзу. Сагосен оновив рекорд результативності Євро – 65 влучних кидків. Також він найкращий асистент – 53 результативні передачі. Проте не 24-річного генія визнали найкращим гравцем турніру. Сагосен – бог, а от хорват Домагой Дувняк був живим героєм, супергероєм. З багатьох причин його команда дуже важко проходила дистанцію чемпіонату, особливо важко команда переживала втрату фантастичного плеймейкера Луки Циндріча, він мав ушкодження і або сидів в резерві, або грав зовсім мало та не на повну силу. Тож Хорватію тягнув Дувняк та тактичний геній тренера Ліно Червара, творця багатьох великих успіхів цієї збірної. Особливо ж вражає, що Червар тренує з 1974-го року!

У фіналі його команда могла перемогти, принаймні шанс на овертаймі мала, але трапився нещасний випадок – за відставання в один м’яч на останній хвилині другого тайму, наддосвідчений хорват Ігор Карачіч допустив пробіжку, замість шансу зрівняти рахунок балканці отримали вирішальний гол від Алекса Дуйшебаєва. Цікаво, чи радів цьому успіху його тато, унікальний гравець свого часу, а нині один з найавторитетніших тренерів на планеті? Питання насправді не абсурдне. Сам Талант Дуйшебаєв багато грав за Іспанію, двоє його синів зараз у збірній, Алекс – один з лідерів. Проте на старті турніру наставник польського "Кельце" заявив що не бажає перемоги команді синів. Аргументував просто – за всю історію гандболу ніколи команда, яка на старті року виграла Євро, не перемагала влітку на Олімпіаді. Ось такий забобон.

Відкриттям ж турніру варто назвати збірну Португалії – й шосте місце для неї сенсація, проте ще більше колоритний Руї Сілва, що грає в окулярах, та його партнери, вразили нестандартністю дій та динамікою. За швидкістю це була команда рівня Норвегії.

Ігровий тренд турніру – дії в атаці сім польових проти шести – хто володіє м'ячем, знімає голкіпера. Така ж фішка застосовується командою, що атакує в меншості, тоді теж знімають воротаря. Модний варіант ще не усі опанували, так само як й не усі тренери від нього в захваті. Важко командам, що раніше частенько практикували активний захист (наприклад 4-2, 3-3), але мають малувато габаритних захисників. Оригінальну характеристику цьому явищу дав Ліно Червар: "Така ситуація змушує в захисті дуже швидко думати, максимально використовувати периферійний зір. Найцікавіша з абсурдних речей, які можна було вигадати".

Головний казус змагань трапився з німцем Юліусом Кюном. Він затримався в туалеті, а коли вийшов, побачив, що замкнений в роздягальні – партнери пішли на другий тайм. Він довго грюкав у двері і повернувся посеред матчу. Тренер та партнери "травили" невдаху – без тебе ми грали краще, ніж з тобою, треба знов зачинити в роздягальні.