Вони робили нас щасливими. П'ять героїв спортивного року

Рукою Підручного 10 березня була написана унікальна глава в історії українського спорту – тернополянин в Естерсунді в гонці переслідування увів золото з-під носа у самого Йоханнеса Бе і став першим українським чемпіоном світу з біатлону.

Цю гонку хочеться переглядати знову і знову. Як Підручний на дистанції розумно розподіляв сили, як перед стрільбищем Дмитро навмисно пропускав суперників і тим самим підставляв їх під підступний вітер, з якою феноменальною точністю і скорострільністю він відпрацював обидві стійки і як він включився на останньому колі, змусивши реактивного Бе задовго до фінішу змиритися з втратою золота. Філігранне поєднання фізичної готовності, холоднокровності і тактики!

Нехай золото чемпіонату світу поки не стало для Дмитра Підручного трампліном на новий рівень в Кубку світу, в той березневий день він змусив посміхатися всю країну. А це набагато важливіше кубкових очок і квіткових церемоній.

Утриматися на вершині набагато складніше, ніж туди потрапити – це вам підтвердить будь-який спортсмен. У Білодід вийшло – Дарина в серпні виграла чемпіонат світу в Токіо і в віці 18 років і 11 місяців стала наймолодшою ​​дворазовою чемпіонкою світу в історії дзюдо. Золото Європейських ігор в Мінську і статусна перемога на турнірі Великого Шолома в Абу-Дабі – загалом, передолімпійський сезон для Білодід видався максимально продуктивним.

Унікальна антропометрія (при зрості 172 см Білодід вписується в категорію до 48 кг) і лівостороння стійка дозволяють українці контролювати хід кожної сутички. При цьому не можна сказати, що Білодід "виїжджає" тільки на свій фізичній перевазі. З технікою у Дарини також повний порядок, а за свій фірмовий зачіп дальньою ногою зсередини (О-Уті Гарі) в світі дзюдо її лякаюче ласкаво називають "анакондою".

Дарина Білодід влітку 2020 року стане першою в історії України олімпійською чемпіонкою з дзюдо. Ні, це не самонавіювання. Просто щодо Білодід складно уявити інший сценарій.

З 2005 року у Харлан не було ні одного сезону без медалі на великих міжнародних турнірах – Ольга почала штампувати нагороди в неповні 15 років і до сих пір не може зупинитися. У 2019-му наш еталон стабільності в третій раз в кар'єрі оформила золотий дубль, ставши чемпіонкою світу і Європи в особистому розряді.

Вдвічі приємно, що свою головну перемогу в сезоні Харлан здобула в поєдинку з давньою суперницею з Росії Софією Великою. Битва за золото чемпіонату світу за рівнем драматургії однозначно гідна екранізації. Перед ендшпілем Ольга вела 13:11, але три поспіль результативних уколи від Великої розвернули хід фіналу на 350 градусів. Харлан стійко відреагувала на серію від росіянки і почала бій з чистого аркуша. А фінальний випад українки за рахунку 14:14 потрібно заносити до всіх підручників фехтування.

У послужному списку Ольги Харлан не вистачає тільки одного – особистого золота Олімпійських ігор. Побажаємо гордості Миколаєва у вересні 2020 року зустріти своє 30-річчя в статусі дворазової чемпіонки Олімпіади. Вона заслуговує на це як ніхто інший.

Магучіх за рік пройшла шлях від талановитої юніорки до однієї з найбільш багатообіцяючих легкоатлеток сучасності з реальними перспективами на підкорення світового рекорду Стефки Костадінової. Ярославі тільки у вересні виповнилося 18, а вона вже входить в топ-15 в історії дисципліни і знаходиться в п'яти сантиметрах від найкращого результату всіх часів і народів.

Амбіційність своїх планів Магучіх почала підтверджувати в травні, коли у віці 17 років і 226 днів стала наймолодшою ​​переможницею етапу Діамантової ліги. Перемога на юніорському чемпіонаті світу в Швеції була обов'язковою програмою – вже тоді було очевидно, що Ярослава переросла цей рівень і готова змагатися з головними зірками сектора.

Чемпіонат світу в Досі підтвердив – в Україні з'явилася нова суперзірка. Магучіх двічі побила юніорський світовий рекорд і в боротьбі за золото програла тільки домінуючій росіянці Марії Ласіцкене.

За підсумками року Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій визнала Ярославу Магучіх зіркою, яка сходить. Чому б нашій юній зірочці не зійти ще раз – в серпні 2020 го на батьківщині Олімпіади, в країні, де сходить сонце?

Навряд чи в житті Беленюка раніше був більш насичений рік. У 2019-му борець досяг успіху на двох фронтах одночасно – від "Слуги народу" він поповнив ряди народних депутатів Верховної ради України IX скликання і паралельно провів найуспішніший сезон в кар'єрі.

Незважаючи на активну політичну зайнятість, Беленюк єдиним серед українців взяв три золота на головних міжнародних змаганнях. У ваговій категорії до 87 кг киянину в передолімпійському сезоні просто не було рівних – золото чемпіонату світу в Нур-Султані, перше місце на чемпіонаті Європи в Бухаресті і на закуску безапеляційна перемога в Мінську на Європейських іграх.

Все йде до того, що Олімпіада в Токіо стане для Жана Беленюка лебединою піснею. До 28 років він виграв майже все що тільки можна було виграти. У цій історії може бути тільки один хеппі-енд, і ви звичайно ж здогадалися, що ми маємо на увазі.