Хесус Хіль — шахрай, що підкорив Іспанію. Він вів телешоу в джакузі, радився зі своїм конем і подарував Реалу Рауля

Кажуть, що перед смертю все життя проноситься перед очима.

Якщо це так, 14 травня 2004-го на Хесуса Хіля чекав неабиякий калейдоскоп з найрізноманітніших подій, людей, перемог та поразок.

На його початку ніякого футболу — лише вечір у курортній Сеговії; дами в платтях, чоловіки в костюмах. Було 15 червня 1969-го, і в містечку відкривали новий туристичний центр.

Хіль тоді ще був молодим забудовником зі зв'язками в партії Франко. Він не був з багатих; ходили навіть чутки, що починав бухгалтером в борделі. Втім, яка різниця? Сотні гостей прийшли, все було по вищому розряду, поки не стався “бум”. Дах і стіни обвалилися, 58 людей загинули, 147 отримали травми.

“Це було неймовірно. Люди сиділи, пили, розмовляли, і враз всіх не стало”, - лепетав дивом вцілілий мер Сеговії Мануель Мосакула.

Вже скоро слідство виявило, що Хіль побудував свій комплекс без архітектора і навіть будівельного плану, а в розчині майже не було цементу.

Hace 50 años se produjo el hundimiento del techo del restaurante de la urbanización "Los Ángeles de San Rafael", en Segovia, en el que fallecieron 58 personas. Jesús Gil fue condenado e indultado por Franco tras pasar 18 meses en prisión. pic.twitter.com/5p5jdelTfO

— EFEDoc Análisis (@efedata) June 15, 2019

Авжеж, його ув'язнили — на невизначений термін. Втім, вже далі Хіль роздав сім'ям жертв по мільйону песет, втерся в довіру до міністра Мануеля Фраги — і за півтора року був на свободі. Помилування підписав особисто Франко.

Хіль відтоді його так полюбив, що поставив другим серед своїх кумирів — між Ісусом і Че Геварою.

***

Наступний кадр — це вже 26 червня 1987-го, вибори президента “Атлетіко”.

Чому “Атлетіко”? Та бог його знає. Хіль не був уболівальником в юності, а якщо й підтоплював, то за Більбао.

Разом з ним за крісло тоді боролися спортсмени, політики, навіть ексміністри — можливо, в цьому причина. Вся ця історія додавала скандальному забудовнику ваги.

Методи? Ну, наприклад, Хесус обіцяв зробити річку Мансанарес судноплавною, і то лише для фанів рохібланкос.

Jesús Gil presenta a Paolo Futre como nuevo jugador del #Atleti en 1987 (diario as) pic.twitter.com/v3rQez8C1I

— futbolretro.es (@futbolretroes) July 30, 2018

Ну, а щоб будувати кампанію не на одній брехні, Хіль привіз до Мадриду цілком реальну зірку. В свої 21 Паулу Футре тільки-но переміг “Баварію” та приніс “Порту” Кубок чемпіонів. Ніхто не вірив, що “другий після Марадони” обере “Атлетіко”, який, у свою чергу, програв фінал Кубка короля “Реалу Сосьєдад”.

Хіль, однак, спокійно приїхав до Мілана, де “Дракони” ганяли спаринг, і вручив Пінту да Кошті чек на 450 млн песет.

Повернувся до Мадриду він вже з Футре, і провів презентацію з коліс — у нічному клубі Jacara, де збиралися фани “Матрацників”. Як він міг після такого програти вибори?

“Зберіть всі бюлетені і викиньте в річку. Більше в цьому клубі виборів не буде”, - пафосно заявив Хіль після перемоги, і не збрехав.

***

Виборів дійсно більше не було, бо 1 липня 1992-го Хіль викрав “Атлетіко” у нього самого.

Фабула така, що у 80-ті більшість іспанських клубів залізли у борги, і уряд розчарувався в моделі “сосьос”. Її дозволили залишити тільки “фінансово здоровим” “Реалу”, “Барсі”, “Атлетіку” та “Осасуні”; решту зобов'язали стати публічними компаніями.

El 1.7.1992 el Atlético de Madrid pasó a llamarse Club Atlético de Madrid, S.A.D., tras la conversión (ilegal, según sentenció el Tribunal Supremo) en una Sociedad Anónima Deportiva, con Jesús Gil de presidente y máximo accionista y Enrique Cerezo de vicepresidente#TalDiaComoHoy pic.twitter.com/GBrdkwtNFQ

— Bendita Locura Atleti (@BenditalocuraAt) July 1, 2020

І що зробив Хіль? Він придумав неіснуючий борг “Атлетіко” на 15 млн доларів, а задля більшого драматизму ще й підписав Бернда Шустера, заявивши, типу, це мої власні кошти, хоча насправді взяв їх з клубної каси.

Ну, а далі — чиста махінація, про яку економіст Еміліо Абейон написав низку викривальних статей:

“Це просто й складно водночас. Ви йдете в банк і говорите їм: «Дайте мені банківську гарантію на 15 млн", обіцяючи повернути її впродовж тижня. Далі ви надаєте лізі цю гарантію, капіталізуєте, берете акції та повертаєте її банку. І все, ви — власник".

Як ліга прийняла цю гарантію, що нічого не важила? Краще не питайте. Але це саме так Хіль отримав 95% акцій клубу.

Само собою, схема від початку привертала увагу, тому Caja Madrid, наприклад, відмовилась це провертати, але президент “Реала” Рамон Мендоса порадив Хілю потрібну людину — банкіра з Banesto Маріо Конде. Його згодом посадять на 20 років за махінації.

Eso sí que eran derbys: Jesús Gil y Ramón Mendoza corren en una pista de atletismo en la previa del derby madrileño. pic.twitter.com/6TIm8kihgn

— Éramos felices y no lo sabíamos (@90felices) September 28, 2013

Так само на лаву підсудних потраплять боси “Бетіса”, які провернули з клубом схожу аферу. Та й сам Хіль не уникне судів.

Втім, у 1992-му ніхто нічого не помітив - “Атлетіко” переміг “Реал” у фіналі Кубка 2:0, і фани обговорювали лише це.

***

Більше того — вони любили Хіля. Рівнялися на нього.

“Цьому нігеру треба відрізати чорну голову і приробити білу”, - говорив він про Адольфо Валенсію після невдалого виступу, і Хесусу аплодували.

Суддя не свиснув пенальті? Хіль називав його “голубооким хлопцем, з якого нафта витікає” (іспанська образа для геїв). Мендосі щось не сподобалось? Хіль прирівняв його до Іді Аміна. Журналісти?

“Провалюй нахрін звідси, писако! Я краще поговорю зі своїм конем, ніж з репортером!”

¡ Nooooo...! No es Jesús Gil ni su caballo Imperioso. https://t.co/vLVrW7IyGQ pic.twitter.com/7omSqY5hPq

— Guillermo De La Rosa (@Guiyii) February 19, 2022

І найцікавіше, що він справді говорив! Коня звали Імперіосо, і Хіль з ним радився, чи звільняти чергового тренера. Це гарно пояснює, чому з 1987 по 2003 роки “Атлетіко” пережив 39 відставок.

Хесус завжди знав, чим потішити люмпенів, і так опинився в політиці. Його ультраправа партія імені себе - Grupo Independiente Liberal (GIL) — у 1991-му взяла Марбелью, а Хесус став її мером, пообіцявши місцевим “вигнати з міста бомжів, попрошайок, чорномазих і мусульман”.

Перше, що він зробив на посту — це поставив перед мерією бюст Франко, а в себе в кабінеті повісив портрет Віто Корлеоне.

Тим часом телебачення, розуміючи його популярність, запропонувало вести півторагодинне вар'єте-шоу Las noches de tal y tal. Просто уявіть — напівголий мільйонер і політик в джакузі з сигарою розповідає про життя, а навколо крутиться дюжина моделей в бікіні.

Хто б не хотів на його місце?

***

Тим часом “Атлетіко” з Хілем переживав дивні часи.

З одного боку, команда боролася за трофеї, вигравала Кубки, а в 1996-му тренер Радомир Антич та хавбек Дієго Сімеоне привели її до золотого дублю.

З іншого — клуб одна за одною закривав волейбольну, гандбольну секції нібито в рамках оптимізації, а у 1992-му відмовився від власної футбольної академії, просто виставивши гравців на вулицю. Серед них був такий собі Рауль Гонсалес, який вже скоро опинився в “Реалі”.

Скаут Бернардіно Матальянас вважає, що на Хіля так вплинула історія з Патрі:

“Цьому хлопцю з “Бетіса” було лише 15, а всі вважали його майбутньою зіркою. Хіль заплатив за нього 148 тисяч доларів, а зарплату дав, як гравцю першої команди. Під час тренувань, поки всі бігали, Патрі набивав м'яч. До нього ставилися як до предмета розкоші, що більше підходить для картинної галереї, ніж для тренувального майданчика”.

#RT olympia_vintage: Patri.

“El juvenil de oro” fue el fichaje bomba de Jesús Gil, quien le hizo un súper contrato de la época.
Nunca llegó a debutar en 1ª división.#Atleti pic.twitter.com/9NLyvWpSQO

— The Football Market. (@1footballmarket) February 18, 2019

Само собою, усе це знищило хлопця, він негайно загубив кар'єру і зник. Але чи міг Хіль визнати, що це його помилка?

Він не робив це навіть у суді, коли його притискали до стінки доказами — наприклад, щодо напису “Марбелья” на футболках “Атлетіко”. Очевидна корупція.

“Ми не отримали гідних пропозицій, і місто змогло запропонувати нам найбільше грошей, оце й все”.

Понад те, згодом виявилось, що ніяких грошей “Атлетіко” насправді не отримував. Хіль брав їх з бюджету Марбельї і клав просто собі в кишеню. Схема нехитра, але дієва — на 3,1 млн доларів. До всього, Хесус її ще масштабував, домовившись про “Марбелью” з “Бетісом” та “Севільєю” - босів обох клубів згодом теж судили.

El 10 de enero de 1999 el @Atleti ganó 5-0 al Extremadura, 4 días después del ingreso en prisión de Jesús Gil, a la sazón Alcalde de Marbella, por el "caso camisetas".
Marcaron ⚽ Correa, Serena, Aguilera, Roberto Fresnedoso y Valerón.#TalDiaComoHoy pic.twitter.com/Ilay3Wn70W

— Bendita Locura Atleti (@BenditalocuraAt) January 10, 2018

***

І це лише дрібниця, крихти.

За 1991-95 роки Хіль вимив з бюджету Марбельї 36,8 млн через фантомні компанії, які створили його знайомі ще по тюрмі в Сеговії.

При цьому Хесус реально міняв місто — мафіозі, з якими він товаришував, набудували на узбережжі шикарних готелів, резиденцій, казино. Іспанія не бачила подібного. Це було щось середнє між Лас-Вегасом та Малібу. І, звісно, без бомжів та чорних — їх вигнали, а по вечорах Хіль бродив вулицями і якщо бачив повію, то кричав на неї матом.

Оскільки вибори він вигравав ще двічі, то ясно — місцевим такий мер подобався не менше, ніж уболівальникам “Атлетіко” - їх президент.

Не виборці і не мафія його зрештою підвели — він сам перегнув палицю, захотівши у прем'єр-міністри в 1998-му.

Майже моментально після його заяви на “Вісенте Кальдерон” та до мерії Марбельї з обшуками прибула поліція, зібрала докази, справа дійшла до суду, а той впаяв Хілю 28 років заборони обіймати державні посади. Це все, що цікавило владу — ніхто не збирався його саджати.

Тим часом в “Атлетіко” заїхала тимчасова адміністрація, і якщо ви не знали, як такий великий клуб вилетів до Сегунди в сезоні-1999/2000, то це воно і є.

Хіль платив зіркам по 300 тисяч білими і ще 3-4 млн зверху переводив з офшорів. Як думаєте, коли виплати припинилися, яким був настрій у Капдевіли, Барахи, Соларі, Валерона? До всього, Хесус за кулісами просив їх програвати якомога частіше, щоб фани збурилися і тиснули на суд.

Зрештою, так і вийшло — у квітні 2000-го Хілю повернули і клуб, і решту. От тільки “Атлетіко” впав надто низько і врятуватися вже не встиг.

***

Авжеж, перед смертю Хілю було що згадати.

Взяти, наприклад, старих нацистів Отто Ремера і Леона Дегреля, яких він поселив в Марбельї як своїх особливих гостей.

Або перепалку в Амстердамі, де прирівняв “Аякс” до Конго: “Дивишся в один бік – чотири негри. Дивишся в іншу – там п'ять. А посередині – ще три. Негри лізуть звідусіль”.

Чорт забирай, він навіть на установці статуї “Перемога” Зураба Церетелі на набережній Марбельї (вона досі там) зумів вкрасти мільйон, а його рейтинги росли, і фани “Атлетіко” скандували його ім'я, поки клуб програвав фінал Кубка-2000 “Еспаньйолу”.

Ба, більше — коли Хіль таки помер, провести його в останню путь зібрався натовп селебріті, а листа зі співчуттями прислала королівська родина. Він був вбивцею, шахраєм, расистом і часто самодуром, але яка різниця, якшо Хуан Карлос теж хотів бути на його місці в тому джакузі?

Та й ні для кого різниці не було. Харизма перемогла мораль, мета виправдала засоби, а успіх замінив чесноти.

Відомо, що коли Хіль помирав, то заповідав поховати себе обгорнутим в прапор “Атлетіко”, а на могилі написати: “Тут лежить дурень, який вірив, що все може бути краще”.

Першу частину заповіту діти виконали, але другу ні — повважали, що це вже занадто. Світ до їх батька і так був поблажливим, як ні до кого іншого.