Обійти систему. Як клуби Китаю мухлюють на трансферному ринку

В останні роки при розмовах про трансфери необхідно враховувати не тільки думку Західної Європи, але й фінансову міць китайської Суперліги, яка не втомлюється запрошувати в свої ряди все нових зірок.

Однак за дискусіями про розвиток криються не тільки благі наміри, але і банальні маніпуляції, пише supchina.com. Потік легіонерів під неймовірні суми змусив керівництво Ліги посилити правила по їх підписанню. Так, на клуби у разі трансферів вартістю від 45 млн. юанів (близько 6 млн. євро) вводиться умовний "податок на розкіш". Мається на увазі, якщо ви берете гравця за умовних 50 млн. в китайській валюті, плюс сто відсотків цієї суми доведеться відстебнути у фонд розвитку футболу в країні. Але лазівки все ж були знайдені.

• форвард "Кельна" Антоні Модест минулого літа перебрався до "Тяньцзінь Цюаньцзянь". Щоб обійтися без стовідсоткових зборів, вирішили спершу оформити річну оренду гравця, після чого його викупити. Не факт, що це допоможе китайському клубові уникнути податку, але як мінімум 6 млн. євро він вже заощадив. У такій ситуації не можна виключати варіанту ще однієї оренди, що також влаштує всіх: німецький клуб отримає гроші, китайський - гравця.
• на тоненького зіграв і "Хебей Чайна Форчун" із запрошенням Хав'єра Маскерано. Китайський клуб заплатив за футболіста 43 млн юанів (всього два "лимона" від "червоної зони"). Але з можливими додатковими бонусами ця цифра ризикує зрости майже вдвічі. Однак, так як початкову умову задачі було виконано, вдалося уникнути додаткових витрат.
• одна з найбільш епічних історій пов'язана з форвардом "Вільярреала" Седріком Бакамбу. Форвард, який забивав цього сезону в кожному другому матчі Ла Ліги, обійшовся "Бейцзін Гоань" у 0 юанів. Він просто розірвав контракт з "підводниками" і в якості вільного агента поїхав до Китаю. Очікується, що іспанський клуб отримає у якості "гуманітарної допомоги" від третьої сторони близько 40 млн. євро на безоплатне використання. Найцікавіше, що гравець вже тренується зі своїм новим клубом, однак "Гоань" не поспішає оголошувати про його підписання, боячись, що керівництво китайської Суперліги накладе вето на трансфер. Типу "ви бачите на тренуванні потенційного новачка, контракт з яким ще не підписаний".

Кінцева мета, поставлена керівництвом країни перед футбольними менеджерами Китаю: виграти футбольний чемпіонат світу. В країні розуміють, що на це піде не один чотирирічний цикл. Під це завдання Китай вступив у боротьбу за проведення ЧС-2026, а також має намір до тих же термінів найняти на роботу в школи близько 50 тисяч професійних тренерів. Але років п'ятнадцять тому в Китаї вже спостерігався сплеск футбольної активності, який завершився нічим. Як буде цього разу? Чи не знищать навколофутбольні ділки черговий проект, і чи вистачить китайському уряду терпіння цього разу довести задумане до кінця?