Чому боротьба алленаторе в Італії буде не менш яскравою, аніж битва менеджерів в Англії


UA-Футбол відкриває завісу сезону 2019/20 в Серії А через тренерську призму

Чому боротьба алленаторе в Італії буде не менш яскравою, аніж битва менеджерів в Англії

Влад Петрушевський Автор UA-Футбол

В декількох останніх сезонах можна спостерігати певну, вже сформовану картинку – середньостатистичний футбольний уболівальник намагається не пропускати перегляд матчів своєї улюбленої команди, із задоволенням моніторить боротьбу між "Ліверпулем" та "Манчестер Сіті", за звичкою дивиться Ель-Класіко, а також, десь з 1/8, насолоджується божевільними перипетіями у боротьбі за головний клубний єврокубковий трофей.

Шанувальник гри мільйонів "високого рівня" між тим має більш широкий кругозір та педантично стежить за трендами футболу. Наприклад, в Англії для такого фаната існує не тільки протистояння Клоппа та Гвардіоли, а також фахівець з ЛЄ Емері, борець із вітряками Почеттіно, везунчик Сульшер та "другокурсник" Лемпард, який прийшов на зміну Саррі, що повернувся на Апенніни.

Туманний Альбіон в останнім часом був тим місцем, де сильні наставники (часто італійські) втілювали у життя свої тренерські рішення. Вболівальники "Ліверпуля" та "Сіті" божеволіють, сперечаючись, чия система пресингу крутіша – Юргена чи Пепа. Шанувальники "Челсі" й зовсім немов катаються на "італійських гірках" – спочатку приходить Конте та ставить оборонні 3-5-2, а потім Саррі ламає побудову, пересуваючи Канте вище й змушуючи лондонців робити акцент на атакуючому футболі. Раніше в АПЛ можна було застати Моуріньо та Венгера – презентації не потребують. Все це змушувало вважати Англію своєрідною "Меккою" з точки зору новизни тренерських підходів – проте у сезоні 2019/20 "місцем сили" ризикує стати Італія, але тепер – не з прагматичним та вилизаним футболом від оборони, а з новими, цікавими та атакуючими рішеннями , яких так вимагає футбольна громадськість. Але про все по порядку.

Згадаймо минулий сезон у Серії А. Скудетто знову забрала собі "Стара синьйора" Аллегрі – Роналду додав "бьянконері" сили та фанатів, а "Наполі" без Саррі не зміг нав'язати туринцям боротьбу хоча б зразка позаминулого сезону – відрив від першого місця склав цілих 11 пунктів. Трійку лідерів замкнула зухвала "Аталанта" Гасперіні, команді з Бергамо вдалося посунути "Інтер" Спаллетті (щоправда, завдяки лише різниці м'ячів) та "Мілан" Гаттузо. Зовсім трохи відстала від "россонері" столична "Рома" Раньєрі. Навряд чи на Апеннінах знайдеться свій італійський "Лестер", здатний розбити магічну шістку, тому, до розгляду візьмемо тільки їх тренерські містки.

"Рома" (Рим) – Паулу Фонсека

Португалець змінив на посту Клаудіо Раньєрі – ярого фаната "джаллороссі", який прийняв команду у важкий момент й точно не був готовий будувати у Римі довгостроковий проект. Проект, який так необхідний шанувальникам римлян, але який так важко отримати через постійну плутанину у вищому керівництві клубу. Наприклад, Джанлука Петракі, новий спортивний директор "Роми", хотів бачити біля керма команди італійського тренера із досвідом виступів у Серії А. Замість цього приходить португалець Фонсека, в послужному списку якого лише клуби з рідної країни та донецький "Шахтар". І таких непослідовних рішень у Римі дуже багато – варто лише згадати кейс Тотті та від'їзд легенди Де Россі.

І клуб, і сам тренер – сильно ризикують. В Італії не мають надій у зв'язку із призначенням португальського наставника, сам Паулу зобов'язаний цілодобово працювати, щоб видати результат. Фонсека не сильно любить працювати із молоддю – ставка буде на перевірених та надійних виконавців (наприклад, Джеко та Дзаньоло продовжили контракти). Практично всі наставники нижче сколихнули футбольну громадськість новими віяннями – Фонсека ж не новатор, він не сильно відходить від "застарілих" 4-2-3-1 – так, іноді може зіграти із двома форвардами, щоб пройти масовану оборону суперника. Команду воліє будувати з оборони, хавбеки, як правило, рухливі та вміють пресингувати, задавати темп і вектор атак. Головна мета "вовків", як повідомив сам Паулу – повернення до ЛЧ. Що ж, залишається лише побажати удачі екс-наставнику "гірників" – мета досяжна, але буде важко. "Ромі" цілком під силу видати максимум своїх можливостей, але ось чи вистачить їх, щоб зачепитися за потрапляння до ЛЧ на наступний сезон під керівництвом грамотного (але без "іскри") тактика Фонсеки – велике питання.

"Мілан" (Мілан) – Марко Джампаоло

Це вам не Гаттузо. При всій повазі до Дженнаро – поки що екс-вісімка "россонері" не є тією людиною, яка в змозі привести клуб до великих перемог. Бракує тактичної виучки, нікуди не поділася надмірна імпульсивність, присутнє невміння правильно реагувати на ситуацію на полі у конкретний момент. Зміна тренера цілком виправдана та логічна. Керівництво "Мілана", на відміну від босів римлян, вибрало чіткий курс розвитку – омолодження команди (продаж Кутроне - лише невдачний контрприклад), повернення бренду колишнього статусу гранда. Наставник був запрошений правильний – Джампаоло в "Сампдорії" довів, що працювати із юними футболістами вміє. Марко повинні допомогти технічний директор клубу Паоло Мальдіні, генеральний директор Іван Газідіс та керівник футбольного відділу Звонимир Бобан. Здається, у клубі дійсно знайшли правильну стежку для прогресу.

Джампаоло – прототип Саррі, обидва змусили про себе говорити в "Емполі". Коли Мауріціо йшов у "Наполі", то порадив президенту клубу призначити тренером Марко. Бос так і зробив, результати команди з провінції Тоскани тільки покращилися. Цікаво, що коли Джампаоло пішов до "Сампдорії" – "Емполі" без нього вилетів до Серії B. Безумовно, призначення в "Мілан" – це справжній виклик, Марко ніколи не тренував команди з верхньої частини таблиці, але перед очима ж є приклад товариша Саррі. Сам Джампаоло зазначив, що його нова команда буде грати в якісний та змістовний футбол, роблячи ставку на дрібний пас низом та швидкий перехід з оборони в атаку. Тактична розстановка гравців на полі – 4-3-1-2 (привіт, Арріго Саккі), але схема – не наріжний камінь для нового алленаторе команди. На перший план вийдуть психологія, настрій та деталі, які так любить вишукувати 52-річний уродженець Швейцарії – знову ж таки, подібно до екс-наставника "Наполі" та "Челсі", Марко намагається розібрати суперника до атомів. В Італії до нього вже навіть причепилося прізвисько "sfigato" (в перекладі – задрот). Можливо, "россонері" зможуть зачепитися за щось дійсно гучне у цьому сезоні – неучасть в ЛЄ буде сприяти концентрації на внутрішніх змаганнях.

"Інтер" (Мілан) – Антоніо Конте

"Нерадзуррі" напевно опиняться за підсумками сезону 2019/20 вище, аніж наступна у списку "Аталанта". Конте був покликаний допомогти команді повернутися на самий верх у боротьбі за Скудетто – безумовно, Антоніо є вкрай вдалим вибором для досягнення подібних цілей, варто лише згадати перший сезон італійця в "Челсі", коли революційні для Англії 3-5-2 та фізична підготовка лондонців разом змели усіх на своєму шляху. Конте – божевільний мотиватор (складно не бігти, коли Антоніо кричить на краю поля), холерик із відтінком скандаліста (історія з SMS для Дієго Кости, переїзд Перішича до Німеччини та Ікарді, що готується на вихід) і відмінний тактик.

Він чудовий кандидат на посаду головного борця із "Ювентусом", який сам Антоніо й зробив свого часу справжнім італійським гегемоном. Конте практично завжди досягає успіху, причому робить це на фоні неслабих команд. Його "Інтер" не повинен опинитися нижче третього місця за підсумками сезону – чинному чемпіону варто побоюватися потужного старту саме у виконанні "нерадзуррі".

"Аталанта" (Бергамо) – Джан П'єро Гасперіні

Дві причини спостерігати за "Аталантою" в новому сезоні – Гасперіні та Маліновський. Команда з Бергамо продемонструвала найсильніший сезон у своїй історії й тепер готується зіграти в головному клубному європейському турнірі. Ключове слово – "команда". До того, як Джан П'єро з'явився в "Аталанті", "чорно-сині" не були схожі на згуртований колектив, де кожен готовий битися за партнера. Повільно, але впевнено відбувається створення бренду, почалася реконструкція власного стадіону – до Гасперіні подібної ідентифікації у "Королеви провінціалів" не було.

Команда грає за схемою 3-4-1-2 – така тактична побудова вимагає максимальної концентрації на футбольному полі, готовність регулярно страхувати партнера. Важливу функцію у Гасперіні грає дует центральних хавбеків – Фройлер та Де Рон. Справа в тому, що представники оборонних редутів "Аталанти" часто підключаються до позиційних атак, але комусь (безпосередньо Ремо та Мартіну) необхідно відпрацьовувати за них. Цікаво, як розміститься на полі Маліновський – особливо із огляду на той факт, що екс-гравець "Металіста", а нині капітан колективу Алехандро Гомес, розташовується на місці "десятки". Швидше за все, українець буде альтернативою саме для 31-річного Папу, так як для того, щоб грати в опорній зоні, Руслан занадто багато та часто йде в атаку. Сам Джан П'єро зазначив у коментарі прес-службі клубу:

"Скаути "Аталанти" давно стежили за Маліновським, добре про нього відгукувалися. Коли ми маємо можливість купити хорошого футболіста, то довго не думаємо. Постараємося знайти для Руслана місце на полі – він відрізняється від Де Рона та Фройлера, але може замінити Гомеса між лініями. Безсумнівно, це хороший трансфер перед Лігою чемпіонів".

Місто вже віддячило Джан П'єро за чудовий сезон – Гасперіні став почесним громадянином Бергамо, а влітку навіть відмовився очолити "Рому", щоб зіграти з "чорно-синіми" у ЛЧ. Здається, це ще далеко не максимум 61-річного італійця – навіть незважаючи на велику скромність міста, клубу та свою власну. Можливо, "Аталанта" віддасть перевагу можливості пошуміти в Європі, а не марно намагатися повторити успіх на внутрішній арені на фоні змужнілих сусідів з інших регіонів.

"Наполі" (Неаполь) – Карло Анчелотті

"Мілан", "Челсі", "ПСЖ", "Реал" та "Баварія" – основний послужний список 60-річного Папи Карло. Список виграних трофеїв – трохи менше 20-ти за 20 років. Будь-який герой нашого матеріалу позаздрить Анчелотті. Правда, тепер у розпорядженні італійця "Наполі" – минулий сезон показав, що його версія "адзуррі" сильно поступається тій, що була у Саррі. Так, команда знову фінішувала другою, але набрала на 14 балів менше, аніж у сезоні 2017/18, не вийшла до плей-офф ЛЧ. Сам Карло зазначав проблеми із настроєм, мотивацією та адаптацією до нової розстановки 4-4-2.

Спишемо на те, що минулий сезон команди має статус "перехідного" – починаючи з лютого, стало ще складніше, пішов один із лідерів Хамшик, трансферна компанія вийшла абсолютно не під формат топ-клубу – хто такі Малькюї, Юнес та Верді? Проте, поки чогось масштабного вимагати від Карло зарано – він належить категорії тренерів-будівельників, а тренерів-чарівників, його досвід допоможе неаполітанцям поборотися за найвищі нагороди в рамках країни, але для великих звершень необхідне посилення. Та й конкуренти із амбітними алленаторе підтискають – при подібному минулому сезону розкладі срібло ризикує вислизнути.

"Ювентус" (Турин) – Мауріціо Саррі

Літо в Турині видався по-особливому "спекотним" – боси поставили собі за мету зробити з "Ювентуса" потужний бренд та відійти від канонів філософії "результат понад усе". Тепер на перший план виходить атакуючий красивий футбол із контролем м'яча, який змушує уболівальників йти на стадіон, створює для команди так звану "ідентичність", робить її стиль таким, що впізнають на світовій арені. У Турині надихнулися прикладом "Сіті", провели аналіз та повернули до Італії Мауріціо Саррі, який у позаминулому сезоні лише через нестачу кадрового потенціалу не зміг скинути з п'єдесталу "Ювентус" разом із "Наполі". Головний курець футболу – яскравий прихильник саме того стилю гри, який допоможе "бьянконері" досягти вирішення поставленого завдання. Складна система пресингу принесе плоди, коли гравці повністю зможуть нею оволодіти – так, це непросто (приклад "Челсі"), але коли футболісти адаптуються, то складно стане супернику. Цілком можливо, що Саррі буде змушений придумувати нові варіанти – важко змусити вчитися чомусь новому того ж Роналду.

В "Юве" Мауріціо зіткнеться із такими проблемами, з якими він раніше ще не зустрічався. Весь склад туринської команди – це один суцільний набір з его. У Лондоні у Саррі був Азар, але прибери Едена зі складу "Челсі" – і незрозуміло, чим займатися на поле 90 з гаком хвилин. Зараз перед Містером 33, який не любить вдаватися до ротації – величезний колектив. У розпорядженні Мауріціо тепер найсильніший другий воротар серед всіх можливих в особі Буффона, найталановитіший захисник-вундеркінд Матейс Де Лігт (голландець зобов'язаний грати банально через цінник), Рабіо та Ремсі, що безкоштовно дісталися клубу. Одночасно випустити на поле Роналду, Дібалу, Манджукича та Ігуаїна – нереально. Так, виявляється, тут своїх проблем вистачає, а ще й амбітні колеги дихають в спину.

Висновок

В Англії з менеджерів із приставкою "топ" залишилися Гвардіола, Клопп, Почеттіно та Емері. Як і раніше цікаво спостерігати за Роджерсом та Пеллегріні, але, якщо "Лестер" тільки готується перезавантажитися під керівництвом Брендана, то "Вест Хем" із екс-наставником "Реала" поки виглядає блякло. Лемпард та Сульшер тільки починають боротися за свої шеврони.

Точно не менш яскравий кейс – Італія. У сезоні 2019/20 на Апеннінах буде особливо цікаво спостерігати за боротьбою алленаторе – тепер такі гіганти думки як Конте, Анчелотті та Саррі повернулися додому, й будуть творити на батьківщині, а "sfigato" Джампаоло, почесний громадянин Гасперіні та знайомий нам Фонсека повинні довести, що їх минулі успіхи були невипадковими. І це ми ще не наважилися написати про "Торіно" Вальтара Маццарі та "Лаціо" Сімоне Індзаґі.

Все ще сумніваєтеся, що тепер Італія не поступається Англії з точки зору тренерських амбіцій, ідей та підходів?

Оцініть цей матеріал:
Коментарі
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти

Новини Футболу

Найкращі букмекери

Букмекер
Бонус