Малюк з Лорраха. Як стати зіркою Баварії і розчаруватися в футболі

Життя професійного футболіста часом здається звичайному вболівальнику казкою. Футболісти перебувають, ніби в іншому світі - і стати одним з них рівносильно сові, що принесла листа з Хогвартса. Діти по всьому світу мріють про лави Роналду, Мессі або Неймара. Для них футбол - це гра в м'яч з фотосесіями і роздачею автографів у вільний час.

Але часом доводиться стикатися з історіями, після яких виникає думка "та що я взагалі знаю про це саме життя?".

Історія Себастьяна Дайслера - одна з таких.

Сьогодні Німеччина відчуває навіть перебір класних футболістів. У Йоахима Льова вибір настільки великий, що він може зібрати три збірних, кожна з яких буде претендувати на медалі європейських та світових першостей.

Але будь-який білій смузі передує чорна. На стику століть німецький футбол переживав вкрай важкі часи. Чемпіон Європи 1996-го року вдруге поспіль вибув у чвертьфіналі чемпіонату світу, після чого бездарно втратив можливість захистити титул в 2000-му.

Країна гостро потребувала надії.

Якої і став зовсім юний Дайслер. У віці п'ятнадцяти років він приїхав з Лорраха в школу-інтернат Менхенгладбаха. Дуже скоро про нього заговорили, як про нового Гюнтера Нетцера. У 98-му році тренер збірної Берті Фогтс порівняв Себастьяна з Майклом Оуеном, що тільки но заявив про себе на чемпіонаті світу. В той момент Дайслер ще навіть не дебютував в Бундеслізі.

Себа завжди був скромним і тихим хлопцем. З його висловлювань в ту пору можна було зрозуміти, що він абсолютно не бажав тієї уваги, яку було прикуто до його персони. Молодий хлопець просто хотів грати в футбол. Але громадськості було все одно. Для них він був "Basti Fantasti".

Його кар'єра розвивається, немов на перемотці. У "Боруссії", яка в 99-м благополучно вилетіла з Бундесліги, футболіста викуповує "Герта", де Дайслер закріплюється в статусі надії всієї Німеччини.

Еріх Ріббек везе 20-річного півзахисника в Бельгію і Голландію. Збірна провалюється, але всі засоби масової інформації рапортують про те, що тепер є гравець, навколо якого буде будуватися команда майбутнього.

Разом з "Гертою" Басті вражає всіх і пробивається в Лігу чемпіонів, де команда продовжила дивувати, вийшовши з групи з "Челсі", "Міланом" і "Галатасараєм". Сезон 2001-02 років мав стати вирішальним для гравця. Збірна готувалася до чемпіонату світу в Кореї і Японії, а навколо самого гравця все активніше повзли чутки про інтерес світових грандів.

Природно, такий діамант захотіла дістати в свою корону сама "Баварія". Перехід в мюнхенський клуб був гостро сприйнятий столичними вболівальниками, які назвали Дайслера зрадником. Ще довго гравець буде отримувати погрози різного ступеня жорстокості.

Це не могло не позначитися на стані футболіста. Його звинувачували в тому, що він мовчав про переговори з "Баварією", хоча він говорив, що його про це просив менеджер "Герти" Дітер Хенесс. Саме тоді Себастьян починає сумніватися в футболі. Біля його ніг був практично весь світ, але він стрімко втрачав голод і пристрасть до гри.

Дайслер відчував себе самотнім. Він злився на Хенесса, якого вважав наставником, але який не захистив його від фанатської ненависті.

"Замість цього він просто стояв і дивився, як на мене починають полювання. Це був постріл в голову. Зараз я розумію, що зупинитися потрібно було саме тоді" - говорить футболіст в інтерв'ю Die Zeit багато років по тому.

У новому клубі Себастьян тричі стане чемпіоном Німеччини, тричі виграє кубок і ще один раз Кубок Ліги. Але все це дрібниці.

Якщо статусу "Месії" в Берліні вже було з головою для Дайслера, то він ще не розумів, який вантаж тиску обрушиться на нього в Мюнхені. Травми, що накрили його з головою, через які він не міг стати стабільним гравцем основи, тиск громадськості, яка все ще чекала, коли ж їх надії виправдаються і Дайслер поведе клуб і збірну до нових вершин.

Тепер його порівнювали зі Штефаном Еффенбергом. І якщо по грі такі паралелі були виправдані, то за характером ці футболісти були антиподами один одного. Еффенберг мав знамените прізвисько "Тигр" за свої лідерські якості і залізний характер. Дайслер був іншим, спокійним, тихим і вразливим, схильним переживати всі проблеми в собі.

Всього вісім матчів у першому сезоні через розрив мембрани правого коліна, тривале відновлення, повернення влітку 2003-го, прекрасний старт сезону - і нове пошкодження. У листопаді того ж року менеджер клубу Улі Хеннес отримує дзвінок від Флоріана Хольсбера, директора мюнхенської клініки. "Він перебуває в депресивній фазі і йому терміново потрібна допомога" - говорить він.

Дайслер не відчуває рішучості повернуться на газон. Хлопець просто не розуміє, чому в його житті стільки болю - адже вона повинна була бути наповнена радістю.

Не допомагає лікуванню і проходить зі складнощами вагітність його подруги Юніс. Бастіану всього 23 і він ледь тримається. Повертається на поле футболіст в травні 2004-го і тут же забиває розкішний гол "Фрайбургу". І вже в жовтні трапляється рецидив старої травми.

Воля до життя і грі приходить до Себастьяну тільки з народженням сина Рафаеля. У січні 2005-го він робить ще одну спробу почати все заново. Дайслер поступово набирає форму і навесні виступає так, що все знову згадують про його статус зірки нації. Що дуже до речі - адже наближається домашній чемпіонат світу і в країні дуже розраховують на талант Себи.

Але зла доля переслідує футболіста по п'ятах. Тривіальне зіткнення на тренуванні з товаришем по команді Оуеном Харгрівзом призводить до розриву зв'язок коліна.

Не буде ніякого Кубка Світу, що ще сильніше б'є по психіці гравця.

Він робить останню спробу повернуться в футбол восени 2006-го, але в глибині душі розуміє, що це кінець.

У січні 2007-го року скликається конференція, де простий хлопець в бежевому светрі, сірій куртці і синіх джинсах заявляє, що прийняв рішення про закінчення кар'єри.

"Один з кращих футболістів Німеччини в історії. На моїй пам'яті точно. Тому нам важко його зрозуміти. Але цю битва нами програно" - журиться Улі Хенесс.

Легендарний Франц Беккенбауер також не залишився осторонь: "Він прийшов в наш клуб вкрай закритою людиною. Але ніхто не міг припустити, що все закінчиться так".

Керівництво "Баварії" не полишало надій на повернення, лише заморозивши контракт до 2009-го року.

Але Себастьян не повернувся. Він залишив футбол за спиною і зник з його очей громадськості, старанно уникаючи будь-яких контактів.

Про ситуацію, в якій опинився Дайслер, висловився Анте Хілл, спортивний психолог в клініці Neuss St. Alexius Clinical for Mental Health.

"Професіонали завжди знаходяться під тиском. Вони повинні постійно працювати і відповідати високим вимогам, які на них покладаються" - розповідає фахівець.

"Такі люди вразливі і їх легко зламати, що довів приклад Роберта Енке".

Бути може, якби Дайслер залишився і продовжив мучити себе, він міг би повторити долю свого співвітчизника.

У 2009-му році вийшла автобіографія гравця - але виявилося, що це не знак готовності екс-футболіста знову опинитися в світлі софітів.

Це було остаточне прощання.

У своїй книзі Басті пише про те, що його кар'єру зруйнували не травми, а саме надмірний тиск, істерія навколо його персони. Він хоче, щоб його приклад став попередженням для юних футболістів про ті труднощі, які тягне за собою ця життя.

З моменту закінчення кар'єри пройшло десять років. Зараз Себастьян живе в Фрайбурзі, виховує сина, хоча його відносини з дружиною остаточно зіпсовані.

Він не робив спроб повернутись у футбол в якості тренера або функціонера. Наскільки відомо, за весь час він зіграв у футбол лише одного разу, і то в Непалі, де його ніхто не міг впізнати.

Мрії про чарівний світ розбилися на тисячу осколків, залишившись для простого хлопця з Лорраха лише болем і розчаруванням, які він замкнув на горищі власної свідомості, зробивши вигляд, що їх ніколи не існувало.