Футбол на Скелі: бойкот від Іспанії, збірна сімейного типу та один стадіон на всі команди

Скеля

Мабуть, всі чули про Геркулесові стовпи?

Є дві версії легенди. За першою, син Зевса пробив Атлаські гори, бо дуже спішив; за іншою - навпаки звузив море, щоб чудовиська з Атлантики не могли дістатись Греції.

Власне, Гібралтар - це якраз один з тих стовпів, північний. Є ще південний, він у Марокко неподалік іспанського анклаву Сеута.

І так, на Скелі живуть люди - за останнім переписом, їх понад 32 тисячі, і число росте завдяки мігрантам з Африки та Іспанії.

Останню це дуже нервує; вона вважає Гібралтар своїм, проте вдіяти нічого не може. Британці захопили фортецю ще на початку 18-го століття і населили своїми колоністами. Вони, ясно, змішалися з місцевими, проте коли у 1967 році зайшла мова про зміну підпорядкування, 12 138 гібралтарців вибрали Сполучене Королівство і лише 44 - Іспанію.

Туристична панорамна мапа Гібралтару. Фото: gif-map.com

У відповідь Мадрид перекрив кордон і розірвав зі Скелею усі зв’язки, але ту врятував потужний британський флот.

Зараз, ясно, диктатора Франко давно нема і напруга впала. У 2009-му Міністр закордонних справ Іспанії Мігель Анхель Моратінос навіть став першим посланцем Мадрида за 300 років, що прибув на Гібралтар. Втім, що було далі? Він заявив на нього претензії:

"Ми ніколи не відмовимося від суверенітету над Гібралтаром, але я сподіваюся, що ми зможемо досягти угоди, щоб вирішити це питання мирно".

А що британці? А нічого. На Скелі зарплати вищі, ніж у сусідніх відсталих аграрних районах Андалусії, і це аргумент для чорноробів. Офшорна зона притягує сюди гроші, сучасний порт - кораблі. Король призначає губернатора Гібралтару, але вирішує все парламент, який вибирають місцеві.

Із сюрпризів - єдина в Європі колонія диких мавп. Ходить легенда, що допоки бодай одна макака жива, Скеля залишиться під Британією.

Ну, і само собою, це саме британці привезли на Гібралтар футбол - перший чемпіонат зіграли ще у 1895 році.

Визнання

Що цікаво, Франко не завжди був за блокаду Гібралтару.

На початку 50-х задля покращення іміджу диктатури "Реал" та "Атлетіко" навіть приїздили на Скелю грати спаринги з місцевими. "Вершкові" тоді шокували нічиєю 2:2, а після гри жалілися на жорстокість гібралтарців. Ще б пак - в основі вийшло одразу четверо діючих військовослужбовців Королівських Повітряних Сил!

При цьому ну що таке спаринги? Поодиноке явище. Для повноцінної практики Гібралтар потребував місця в УЄФА, проте Іспанія погрожувала бойкотувати всі турніри за його участю. І що робити?

Car le football est bien le sport historique des 30 000 habitants du "Rocher".

Introduit par les militaires britanniques au XIXe siècle, le 1er club de Gibraltar, Prince of Wales FC, est créé en 1892 et le 1er championnat en 1895. pic.twitter.com/DE7EhJa9dI

— FC Geopolitics (@FCGeopolitics) March 3, 2020

В січні 2007-го лише Англія, Шотландія та Вельс проголосували за входження Гібралтару до Союзу; решта 49 членів були проти нібито через "невідповідність".

Маячня, звісно. Фарерські острови належать Данії, але це не заважає їм грати офіційні матчі.

Гібралтар тоді подав позов до CAS, і хоча справу затягували з усіх сил, у 2012-му стало ясно, що причин не допускати Скелю до офіційних турнірів просто нема, крім однієї - небажання сваритися з Іспанією.

Варто було це відкинути - і будь ласка, у відборі до Євро-2016 вперше з’явився Гібралтар.

З Іспанією його при жеребі розвели, як вірмен з азербайджанцями, проте на початку це не допомагало - 0:7 з поляками, 0:7 з ірландцями, 0:3 з грузинами, 0:4 з німцями.

"Ми ніколи не грали офіційних матчів, а тут вийшли проти чемпіонів світу. Це дивовижний досвід, проте поразками з таким рахунком важко пишатися", - каже нападник Кайл Касьяро.

Його старший брат Лі трохи покращив статистику, забивши перший офіційний гол Гібралтару в березні 2015-го у ворота Шотландії.

Ну, а далі життя футбольним карликам спростила УЄФА.

Підйом

Ви ж пам’ятаєте, з якими скандалами Чеферін запускав Лігу націй?

Топ-зірки, як Тоні Кроос, Юрген Клопп, Маурісіо Почеттіно жалілися, що УЄФА думає лише про гроші.

Так-от на Гібралтарі вважають інакше. З появою 4-го дивізіону Ліги націй місцева збірна отримала змогу не лише перемагати, а й вперше проводити офіційні матчі у себе вдома.

Кличко був би в шоці, але на Скелі нема новобудов, бо просто нема місця. Її площа лише 6,5 квадратних кілометра; для контексту, місто Львів розкинулось на 150 квадратах. Стадіон на Гібралтарі помістився лише один, і той зі штучним покриттям, бо на ньому грають усі 12 місцевих клубів, а ще юнацькі та жіночі збірні. Ніяка трава таке б не витримала.

Стадіон "Вікторія", вид зі скелі. Getty Images/Global Images Ukraine/ автор: Geography Photos/Universal Images Group

По вихідних, коли граються матчі Прем’єр-ліги Гібралтару, перерва між ними завжди 45 хвилин. За цей час футболісти приймають душ, а прибиральники наводять лад на трибунах.

ФІФА та УЄФА не дозволяють грати тут відбіркові матчі, бо одні ворота стадіону "Вікторія" стоять майже на злітно-посадковій смузі, а інші ніби врізаються в скелю. Втім, для Ліги націй зробили виняток, і це саме тут Гібралтар досягав своїх головних перемог, коли у 2020-му виграв групу у Ліхтенштейну та Сан-Марино, піднявшись до 3-го дивізіону.

"Я не думав, що переживу це як гравець", - каже капітан збірної Рой Чіполліна. "Якби хтось сказав мені раніше, що ми говоритимемо про перемогу Гібралтару в групі, я б назвав його божевільним".

Втім, це щира правда - як і те, що клубний футбол розвивається на Скелі ще швидше. І знову все завдяки УЄФА.

Раніше навіть за гегемона "Лінкольн Ред Імпс" грали лише аматори, бо де взяти гроші? Білети на велику трибуну "Вікторії" коштують 15 фунтів, на маленьку - 5. Коли ж гібралтарців допустили до єврокубків, "Лінкольн" у перший же рік заробив у кваліфікації ЛЧ 350 тисяч, а "Європа", що грала у ЛЄ, - 120.

З такими доходами клуби змогли набрати кращих гравців - переважно іспанських ветеранів з нижчих ліг, але й їх вистачило "Лінкольну", щоб влітку 2021-го перемогти "Ригу" і пробитись у груповий раунд Ліги конференцій. Президент "Європи" Пітер Кабезутто впевнений, що й це не межа:

"У Гібралтара сильна економіка, а в Іспанії деякі гравці не отримують зарплат. Тут у них немає такої проблеми. Плюс ми граємо в єврокубках, і тут їх краще бачать потенційні покупці".

Точних цифр немає, але місцеві запевняють, що найкращі з заїжджих профі отримують по тисячі фунтів на місяць. Тим часом самі гібралтарці таке життя не вибирають.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Lincoln Red Imps FC (@lincolnredimpsfc)

Сім’я

Збірники найчастіше навіть відсвяткувати перемоги не встигають, бо наступного ранку усім треба на роботу.

Нападник Лі Касьяро заступає на патрулювання - він поліцейський; воротар Кайл Голдвін працює в урядовому департаменті економіки; капітан Рой Чіполліна - митник; його брат Джозеф - наглядач в тюрмі:

"Наступного дня після того, як я забив Ліхтенштейну, мене вітали усі ув’язнені. Вони теж дивилися матч. Колеги розповідали, шо коли я забив, то на радощах всі стукали в двері і співали. Рой каже, що таке могло статися лише на Гібралтарі, і він має рацію".

На Скелі взагалі можливі дивовижні речі. Наприклад, одразу 9 з 21 гравців збірної просто зараз є родичами по крові або через шлюб.

"Тут це нормально. Ми всі живемо в 15 хвилинах ходьби один від одного і знайомі з дитинства", - сміється Ентоні Ернандес, який грає за збірну зі своїм братом Ендрю.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Lincoln Red Imps FC (@lincolnredimpsfc)

В такому ж ключі доводиться розвивати й клуби, адже місцеві в першу чергу йдуть на стадіон за відчуттям ліктя, а вже потім за перемогами. Яскравий приклад - "Європа". Зараз вона передостання в лізі, але зберігає неабияку популярність у фанів завдяки секціям хокею на траві, футзалу, баскетболу, волейболу; клуб активний в соцмережах і багато висловлюється на неспортивні теми.

Іноземцю важко стати частиною цієї маленької культури, проте уругваєць Хуліо Рібас, здається, досяг бажаного.

Вдома він тренував одного з грандів, "Пеньяроль"; на Гібралтарі ж Рібас очолив збірну, і це саме йому належить ідея прикрасити підтрибунний тунель особистими фото гравців, а ще словами "віра", "пристрасть", "сім’я".

"Ми не однієї крові, але у нас одна мрія, пристрасть і воля до перемоги", – каже Рібас. "Я хочу, щоб гравці знали, що коли вони заходять до нашого храму, до стадіону "Вікторія", там знаходиться вся їхня історія, тож коли вони грають із європейськими грандами, вони не мають права забути, хто вони є".

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Pases Uruguay (@pases_uruguay)

Тим часом місцева федерація запровадила безкоштовний показ всіх матчів чемпіонату Гібралтару, і тепер його транслюють в пабах міста на рівні з АПЛ та Ла Лігою.

І все в Гібралтара ніби добре, крім одного - з візами до ЄС спір після Брекзіту. Іспанія навіть надіється завдяки цьому повернути Скелю собі, проте її шанси вочевидь мізерні. За словами екологів, колонія макак розрослася до понад 250 особин, а це, самі розумієте, що означає.