Найкращий македонець у футболі: забивав переможний у фіналі КЄЧ, розвів на гроші Інтер, а Золоту бутсу отримав через 15 років

"Црвена Звезда" та фінал у Барі

Ймовірно, це була найкраща клубна команда з соцтабору, яку бачив футбол.

Організація гри, фізика, дисципліна - це на Сході вміли завжди. Але у "Звезди" відчувались також нотки елітарності, яку надавали грі Роберт Просинечки та Деян Савичевич.

І ще - хоробрість. Ліберо Міодраг Белодедічі навіть з Румунії примудрився втекти від озвірілого режиму Чаушеску. Є байка, що в Белграді спочатку не повірили, що це справді він, і наказали відібрати м’яч у Савичевича, аби переконатися.

Ну, і нарешті у них був "Кобра" - нападник, що до 23 років наколотив 132 голи за маленький "Вардар".

Red Star Belgrade "Atomic offense" in season 1987/88:
Robert Prosinečki
Dejan Savićević
Darko Pančev
Dragan Stojković-Piksi
Vladan Lukić
Next year the team was reinforced by Vladimir Jugović, Siniša Mihajlović and Miodrag Belodedić to win the #uefachampionsleague #UCL in 1990/91. pic.twitter.com/gLvCnfquc5

— Реоваплоћени Де Селби (@no_need2_panic) November 4, 2019

Дарко Панчев - югославський Герд Мюллер. Він виходив на поле не грати, а забивати, і дивовижним чином м’яч поблизу воріт завжди знаходив його. Вроджений бомбардир.

Для Генія - тобто, Савичевича - знайти Панчева у штрафному було найпростішою задачею, тож відколи вони заграли в основі, "Звезда" виграла три поспіль чемпіонати, а Кобра у кожному забивав понад 20 голів.

Втім, у історію вони увійшли не через це. Їхній найбільший тріумф - сенсаційна перемога у Кубку європейських чемпіонів-1991.

Bayern Munich v Red Star Belgrade 1991 European Cup Semi Final

Darko Pancev scores one of the best counter attacking goals you'll ever see

That ball from Robert Prosinecki ????

What a side Red Star Belgrade had at that time pic.twitter.com/W5k2fTdPJT

— 80s&90sFootball ⚽ ???????????????????????????? ???????? (@80s90sfootball) December 1, 2022

Про що саме вам розповісти? Про те, як Грем Сунесс із "Рейнджерс" послав скаута в Белград, а той повернувся зі словами: "Нам жопа"? Чи, може, про лють фанів "Динамо Дрезден", які зірвали матч, не витримавши поразки? Або ж вас цікавить, як легенда "Баварії" Клаус Аугенталер на 90-й хвилині зрізав м’яч у власні ворота, вивівши "Звезду" до фіналу?

Панчев забивав їм усім - "Баварії", Дрездену, Глазго. Лише "Марсель" у фіналі встояв, але в тому й полягала задумка югославів.

"Мабуть, для них це було сюрпризом. Ніхто не очікував, що ми станемо всі в оборону. Але іноді так треба. Ми з тренерським штабом оцінили, що "Олімпік" надто сильний. Мабуть, ми зробили правильно. Просто уявіть, що було б, якби ми зіграли красиво, створили 5-6 шансів, а потім розповідали, що "мало не виграли фінал", - розмірковує Панчев через 30 років.

Тоді, у італійському Барі, саме він бив останній пенальті у серії, що підсумувала неймовірно нудний та безгольовий фінал. І як пробив!

"Ольмета не дістав би м’яча, навіть якби їхав на таксі", - написала L’Equipe.

І так Кубок поїхав до Белграда.

"Я - македонець!"

А це вже наступний розіграш КЄЧ-1991/92 - останній для Панчева у "Црвені Звезді".

Югославія тріщала по швах, і з цих швів струїлась кров. Футболісти пачками тікали на Захід. Із "Звезди" поїхало одразу шестеро, але залишались ще Савичевич, Михайлович, Югович.

"Панатінаїкос" не міг перемогти їх на полі, але отримав несподівану підмогу від поліції. 4 березня 1992-го копи затримали Панчева, коли той в анкеті назвав себе не "югославом", як раніше, а "македонцем". Який ще македонець?! В Афінах досі впевнені, що Македонія лише одна, і її столиця - Салоніки.

Коротше, так би Панчева і закрили на день-другий, якби не УЄФА, що пригрозив "Пао" проблемами.

Довелося Дарко відпустити, і, злий як чорт, він вже ввечері помстився грекам двома шикарними м’ячами. Навіть здалеку забив, що з ним траплялось нечасто.

"Є приказка, що доля ходить за сміливими. Мені пощастило забити два голи перед 80 тисячами глядачів в Афінах, і ми перемогли. Той був мій вечір. Навіть якби всі греки були проти мене, мені б це не завадило".

Пройшло ще 2 місяці - і Панчев збрехав Белграду, що травмований, не поїхав до збірної - і так трансформація з югослава у македонця була завершена.

Золота бутса через 15 років

Гидка історія - Панчева майже обікрали!

У 1991-му Дарко грав шикарно і був другим після Папена в опитуванні на ЗМ, а у чемпіонаті Югославії наколотив 34 голи.

І що зробив Кіпр? Він заявив, що один з тамтешніх форвардів забив 40! І навіть по документах у них все сходилось. Щоправда, з газет було відомо, що перед останнім туром на Кіпрі три найкращі бомбардири мали по 19 голів. Цирк! Але хто мав вступитись за Панчева? СФРЮ розвалювалась. Та й премія переживала кризу.

Darko Pancev Red Star Belgrade's deadly strike sensation from (1988-92) he scored 116 goals in 141 appearances for the Serbian side.He was instrumental in the European Cup winning side of 1991. pic.twitter.com/O6pJzqERa5

— The Cult of football (@ChrisCuthbert19) June 8, 2020

Луческу знає - він до того доклався. У 1987-му нападник його "Динамо Бухарест" Родіон Кеметару "забив" 12 голів в останніх 4 турах, аби випередити Тоні Польстера. Був гучний скандал; результат румуна анулювали.

Та й після Панчева з лауреатами було кепсько. Дейв Тейлор, Звіад Енделадзе, Арсен Аветісян - хтось їх взагалі бачив?

Зрештою Золотій бутсі повернули колишній престиж лише у 1997-му, коли ввели коефіцієнт складності для чемпіонатів.

Що ж до Бутси Панчева, то він отримав її… у 2006 році. Аж Мішель Платіні виявив, що про Дарко та скаргу Кіпру просто забули; загубили під стосом інших паперів. Аби хоч якось виправдатись, шеф УЄФА особисто прилетів до Скоп’є, а з ним і редактор L’Equipe Жан-Філіп Леклер.

"Коли ми дістали коробку з трофеєм за 1991 рік, вона була вся в пилюці, аж сіра. Ми думали навіть замовити нову статуетку, але зрештою зупинились на автентичній. Дарко, ти не повіриш: коли ми відкрили коробку в Скоп’є, цей черевик засяяв золотом сильніше, ніж будь-коли!"

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений BetOle.ba (@betole.ba)

"Інтер" не грає у футбол

І це причина, чому Панчева погано знає молодь.

Влітку 1992-го Дарко вибирав між "Барселоною, "Реалом", "МЮ" та "Інтером" і вибрав останніх тому, що вони "не грали у футбол". Панчев хотів монополію на голи.

Трансфер за 7 млн фунтів - велика подія в Європі, і "Сан-Сіро" чекав від македонця чудес. Натомість він - не повірите! - не забив жодного голу за півроку.

"Його менталітет має змінитися, якщо він хоче грати. Він повинен більше працювати без м'яча та повертатися в оборону за потреби. Я знаю, що він може зробити це. "Мілан" перевчив Марко ван Бастена, який тепер більше рухається, і я не бачу причин, чому це не зможе Панчев", - наполягав тренер Освальдо Баньолі.

Він очолив "Інтер" у перехідні часи - одразу після відходу німецького тріо Клінсманн - Бреме - Маттеус. На кого спертися? Баньолі вирішив, що на "своїх" - де Агостіні, Бергомі, Дзенгу, Скіллачі. Підійшло "катеначчо" і уругвайцю Рубену Сосі, і так "Інтер" вийшов з кризи, взяв срібло.

Щодо Панчева, то перший і єдиний гол у тій Серії А він забив у січні у ворота "Удінезе".

"Є нападники, які бігають, і є ті, що не грають по всьому полю. Я завжди був одним із тих, хто бігає лише за 30 метрів від воріт, але при цьому багато забиває. Певне, те, як я звик грати у футбол, не підходить "Інтеру", - виправдовувався Дарко.

Частково він правий. Той "Інтер" був поганим місцем для технарів і вже скоро з’їв також Денніса Бергкампа, Ігоря Шалімова, Віма Йонка.

З іншого боку, Савичевич в "Мілані" та Михайлович в "Ромі" мали ті самі проблеми, але затято билися за свій шанс.

"Моя історія та виступи за кордоном абсолютно відрізняються від молодшого покоління. Юга, Міха та інші їхали будувати кар’єру за кордоном. Я ж побудував її у чемпіонаті Югославії і фактично просто хотів заробити побільше грошей.

У мене не було великих емоцій. Я підписував контракт з "Інтером", але це мене не хвилювало. Я вже був у великому клубі, можливо, навіть більшому, ніж "Інтер", хоча він і був біднішим".

Ласкаво просимо до Дев’ятки!

Суперзірка Балкан, а не Європи - ось на що награв Панчев.

І саме тому живе Дарко у Скоп’є, а не у Парижі чи Женеві, і тримає не футбольний клуб, а лише кафе-ресторан.

Воно зветься Devetka і знаходиться у ТЦ Beverly Hills прямо у центрі Скоп’є. Стіни закладу прикрашені пожовклими фото з пам’ятних матчів Панчева; всередині залу - великі телевізори, щоб дивитися футбол. По вечорах тут людно.

Панчев розповідає, що на початку нульових його кликала на адміністративну посаду "Звезда", але дружина була вагітна, і він вибрав сім’ю.

Згодом ще працював спортивним директором у "Вардарі", поки той не накрився мідним тазом.

"Я був у "Вардарі" майже два роки, ми кваліфікувалися в Лігу Європи з найменшим бюджетом групового етапу - десь 2-2,5 млн євро. Це був фантастичний успіх, але бос, який найняв нас, щоб побудувати респектабельну команду для Європи, не виконав обіцянки, нікому не заплатив".

Таким чином, зараз він просто власник ресторану - геть як кіношний Роккі Бальбоа. Бродить між столиками, штампує селфі, розповідає історії. Як і всі, критикує владу.

"Вони заборонили відвідувати стадіони через коронавірус, але це ж несерйозно. Насправді, якщо подивитись на трибуни, заборона діє вже 10 років!" - публіка, що зібралась, сміється.

Серби, хорвати, болгари - Devetka популярна серед заїжджих фанів, та й своїх теж. Пару років тому був випадок, коли один особливо впертий серб замовив і випив 11 чашок кави, щоб дочекатися Кобру. До лікарні себе довів!

Тим часом дочки Дарко виросли красунями і потрапляють у глянцеві журнали вже частіше, ніж батько.

Життя бомбардира у відставці буденне, але не позбавлене принад - точно як голи, які він колись забивав.