Рисі та їхній Бог. Північна Македонія пробила шлях до вічності

Македонія разом з Чорногорією завжди була відсталою в югославському спорті. В п'яти великих командних видах вона взяла лише один чемпіонат СФРЮ (у волейболі), в футболі - лише один Кубок. Здобуття незалежності змінило небагато. Лише останніми роками намітився прогрес. "Вардар" - чинний переможець гандбольної Ліги Чемпіонів, до цього був другим. Баскетбольна збірна була в півфіналі Євробаскету. А вчора і футбольна завдяки перемозі в Тбілісі (1:0) вперше у своїй історії пробилася на великий турнір. Тому слід дізнатися більше про майбутнього суперника збірної України.

Від чорного до білого за три роки

Ще три роки тому Македонія була країною негативу. Вона продовжувала гризтися з Грецією через свою назву, вимушено додаючи "Колишня Югославська Республіка". Гризлася з Болгарією, що взагалі не визнавала існування македонського народу і македонської мови. Слов'янська християнська більшість в самій країні гризлася з албанською меншиною. Залучаючи до цього і футбол. Вболівальники "Вардару" та "Шкендії" часто влаштовували сутички, воюючи, наприклад, через церкву, побудовану в "албанському" кварталі. Останні часто видавали вигуки та банери "За Велику Албанію".

Звісно, все це відбивалося і на збірній, за яку албанці грали неохоче. Молодий талант Еніс Барді заявляв: "Немає жодного албанця в Скоп'є, який не хотів би грати за Албанію". Впливали й сварки в самій Федерації з цієї та інших причин. Не дивно, що в 2017-му році збірна впала на антирекордне 166-те місце в рейтингу ФІФА, у Відборі на Євро-2016 була останньою в групі з чотирма очками позаду навіть Люксембурга, у Відборі на Чемпіонат Світу-18 - п'ятою. 12-го листопада 2015-го року дебютний матч нового головного тренера Ігора Ангеловскі відвідали лише 150 осіб.

Відтоді змінилося все. З Грецією домовилися про ім'я "Північна Македонія", з Болгарією укладено угоду про співпрацю і засновано спільну Комісію з Культури. Хоча й суперечки про мову вирують. Існують угоди про співпрацю і з Сербією та Албанією. В Уряді і на чолі Федерації Футболу з'явилися албанці. Країна іде в ЄС та НАТО. Федерація нарешті побудувала свою академію. А збірна у Відборі на Євро-2020 посіла рекордне третє місце. Обійшовши Словенію, Ізраїль та Латвію. Причому матч проти словенців відвідали 16.5 тисяч осіб. Лігу ж Націй вона вчора виграла...

І цей успіх народився не на порожньому місці. Останніми роками прогрес македонського футболу очевидний. Вперше він був представлений в груповому турнірі Єврокубка ("Вардар" у Лізі Європи тоді вибив "Мальме" та "Фенербахче"). "Шкендія" тричі поспіль була в кроці від цього. В тому ж 2017-му році молодіжна збірна країни вперше в історії потрапила на Євро. Вибивши в Кваліфікації Францію Усмана Дембеле, Бенжамена Павара, Адрієна Рабіо, Корентіна Толіссо, Клемана Ленгле, Емеріка Ляпорта. П'ятеро з тієї збірної - Бейтулай, Мусліу, Ніколов, Елмас, Вельковскі - вийшли в "старті" в Тбілісі.

Армія Ангела

Завдяки чому успіх відбувся? Звісно, перш за все - завдяки УЄФА та формату Ліги Націй, який дав шанс найслабшим. "Рисі" були другими за рейтингом в дивізіоні D і першими за силою. Їхній вихід за рахунок Азербайджану, Грузії, Білорусі, Косово логічний. Але й вони самі чудово попрацювали. Ангеловскі, наймолодший тренер-чемпіон македонської ліги (в 38 років в 2014-му році) і в збірну приніс свіжий вітер, зшив політичні розриви. Він особисто поїхав до Італії і переконав Горана Пандева повернутися. Він дуже активно працює з "албанцями". Дуже сміливо задіює молодь.

Ангеловскі вміє працювати і тактично, і психологічно. Він відзначив занадто широку гру грузинської збірної з розривами між ланками і скористався цим. Він одразу ж після призначення на тлі скептицизму оточуючих заявив, що прийшов не для статистики, а для виходу на великий турнір. Він ще три роки тому втримав Ельїфа Елмаса в збірній, хоча за етнічним турком полювала турецька збірна. Задіявши в 17-річному віці в офіційному матчі проти збірної Іспанії (нагадує одного українця). А до цього ще в "Работнічках" зробив його наймолодшим гравцем в історії ліги.

Тренер не зациклюється на одній тактиці, не впертий. Він вже перейшов з 4-4-2 на 3-4-1-2. Його команда не дуже полюбляє володіння м'ячем. Проти Косово володіла 40 відсотків часу, вчора - 45. У матчах Відбору на Євро - 43, 47, 46, проти поляків та австрійців - навіть 37-39. Далеко не завжди створює багато небезпечних моментів і ударів по воротах взагалі. Її латералі не надто активні, не завантажують банально м'ячі в штрафний. Але вміють знайти розумний пас. Команда і грає жорстко в обороні, втягується в дуелі, і виходить з неї через пас. І знаходить свій момент.

В Грузії, де господарі програли лише одного разу за останні три роки, в перші 28 хвилин не було ударів в площину воріт, у в'язкому першому таймі грузини загалом домінували. Зате другий почався відмінною комбінацією Пандев-Елмас-Несторовскі-Пандев. І гості вже повністю переграли суперника, залишили його без ударів в площину воріт. Його тренер Владімір Вайсс визнав справедливість результату. Тож матч, який всi називали фіналом, а Несторовскі - "просто" найважливішим в історії македонського футболу ("там не буде тактики, футболу, серце та пристрасть вирішать"), "рисі" чітко виграли.

Згуртованість цієї збірної безсумнівна. Пандев говорив про "час об'єднатися для нашої Македонії". "Один за всіх і всі за одного". Вісар Мусліу - про те, що готовий померти на полі за Македонію. Барді, що залишився вдома через травму - про братерство гравців збірної. "Я албанець, але пишаюся грою за Македонію. У мене ніколи не було проблем у збірній". Навіть Адiс Яховіч, який вже три роки не в збірній через сварку з Ангеловскі, говорив про "левів", "товаришів", "легенди" і закликав "принести людям гордість за країну". Про "гордість за націю" говорив й тренер. Націю, що з'явилася.

"Одна мета на всіх, одна перемога для всіх. Таке досягнення можливе лише разом. Македонці, албанці, турки в однакових футболках під спільним прапором. Це доводить, що лише разом ми здатні досягти успіху". Такими словами зустрічав збірну вдома Прем'єр-Міністр Зоран Заєв, і в них не пафос, а біль від спогадів про минуле і гордість за сьогодення.

Бог на ім'я Горан

Збірна залишається дуже скромною. 9.25 мільйона євро преміальних за вихід - річний бюджет Федерації. Деякі гравці отримають преміальні (3.7 мільйони піде на них) не менш, ніж річна зарплатня. По десять тисяч євро додатку від Уряду - також чимало. Але справа не в грошах. В Тбілісі збірну зустрічав банер вболівальників "грайте з серцем, Македонія з вами", їй присвячували вірші, закликали боротися за історію, вічність. Поборолися. А після матчу гравці та тренер плакали. Арлін Адемі говорив про божевілля і вже не жалкує, що не перейшов до збірної Хорватії.

Разом з тим, "рисі" - не лише серце. А й талант. Столе Дімітрієвскі з "Райо Вальєкано" слабкий на виходах, пропустив за комірець від Косово, але на стрічці діє відмінно. Адемі ("Динамо Загреб") та Барді ("Леванте") - справжні мотори центру поля, які вміють і тримати м'яч, і відбирати, і розумно пасувати. Несторовскі та Трайковскі - потужні та динамічні форварди з досвідом гри у Серії А та Ла Лізі. Елмас ("Наполі") - лідер нового покоління, гравець з чудовою технікою, дриблінгом, технічним ударом. Найдорожчий в історії країни. Від нього і на світовому рівні очікують чимало.

А ще вічний Пандев. Людина, яку в трьох різних інтерв'ю Ангеловскі назвав "іконою", "Гораном Великим" і "найкращим македонським гравцем в історії". Переможець Ліги Чемпіонів, Серії А, Клубного Чемпіонату Світу в складі "Інтера", бомбардир "Лаціо" та "Наполі". Його мало не затримали в Італії через карантин "Дженоа", але він прорвався, приїхав і забив золотий м'яч. І в 37 років він викладається в кожному матчі кожного турніру на всі сто, є взірцем працездатності, жертовності, мобільності. Він лідер і в "Дженоа", і в збірній, але аж ніяк не поводиться як Примадонна.

Він вже 19 років у збірній, забив 36 м'ячів і випереджає на 20 будь-кого іншого. Перший і за виступами - 115. Він вже бажав закінчити кар'єру гравця ще в 2019-му, але вирішив потягнути ще рік для збірної. А нині - й ще один. І працює на совість, у попередньому сезоні забивши за "Дженоа" стільки, скільки не забивав в лігах 10 років. Він четвертий легіонер в історії Серії А з 451-им матчем. За останні роки він забивав переможні м'ячі "Ювентусу", "Мілану", "Інтеру" (двічі), "Лаціо". А його статус на Батьківщині навіть описати неможливо. Твіттер Федерації вчора описав одним словом - Бог.

"Гораном Великим" його також називає й преса, як і "Гранде Пандев". І не лише за голи. За благодійність. За "Академію Пандева", перша команда якої грає у Вищому дивізіоні і навіть брала Кубок. А в молодіжних займаються 250 хлопців. Ну а тепер, після цього голу, він взагалі став безсмертним. Але залишився скромним. "Я налаштовуюся однаково на всіх суперників, інакше б вже пішов. Мені дуже допомагає досвід таких матчів. Але не я вирішив його. Це покоління дуже сильне, найкраще в історії. І шкода, що я не на десять років молодший, щоб як слід допомогти йому". Вже допоміг.

Північна Македонія буде найслабшою збірною на Євро. Україні пощастило з жеребом. Втім, вона вже обпіклася на інших "слабких" північних - Ірландії. Розумний тренер, досвідчені гравці, цікавий баланс бійців з талантами, техніки з цинізмом небезпечні для всіх. Ну і дух Пандева. "Я грав 19 років в цій святій футболці і жив для цього успіху. Цей матч важливіший, ніж на "Камп Ноу" або "Сантьяго Бернабеу". Я б віддав всі свої трофеї за одну гру на великому турнірі за збірну". Що ж, вже не потрібно нічого віддавати. Крім всіх сил. І він безсумнівно віддасть. Змусивши й інших.

Фото - Sport1.mk, Gol.mk, Wikipedia