Football o`clock. Промах, з яким ніколи не змириться Джон Террі

Два дні тому “Челсі” розбив “Арсенал” та вп’яте у своїй історії виграв фінал єврокубка. Вп’яте з шести спроб. “Сині” підкорювали Кубок володарів кубків у 1971 та 1998 роках, брали ту ж Лігу Європи у 2013-му, а рік перед тим здійснили мрію свого російського власника та підняли над головою кубок Ліги чемпіонів.

Хоча могли це зробити на чотири роки раніше, коли в Москві зійшлися із “Манчестер Юнайтед”, але програли в серії пенальті. До сьогодні це єдина поразка “пенсіонерів” у фіналі євротурніру.

А перше, що пригадають більшість вболівальників про ту гру, це промах капітана лондонців Джона Террі з пенальті. ДжейТі мав забивати останній та вирішальний гол в серії 11-метрових, але послизнувся на мокрому від дощу газоні “Лужніків” та влучив у стійку. Після цього манкуніанці більше не помилялись й, дочекавшись промаху від Анелька, добились драматичної перемоги.

Карма віддала борг Террі через чотири роки, коли на заході кар’єри покоління Джона, Чеха, Лампарда та Дроґба в незбагненно фартовій, але вольовій манері таки взяло ЛЧ. Але за словами капітана “Челсі” загоїти рану того промаху в Москві це не змогло.

“Я ніколи з цим не змирюсь. Я все ще прокидаюсь ночами, думаю “От лайно!” і знову засинаю. Звісно, з роками стало трохи легше. Але все ж кілька разів на рік воно приходить до мене вночі. Ці спогади ніколи не зникнуть. Я розчарований”, — розповів Джон чотири роки тому.

Річ у тім, що цього могло й не статись, якби не вилучення Дроґба в овертаймі. Основний час команди зіграли 1:1 після голів Роналду та Лампарда, а от додаткові два таймі обійшлись без м’ячів, але з більшими емоціями. За чотири хвилини до кінця гри та серії пенальті Дідь’є заробив пряму червону, ляснувши по обличчі Неманью Відіча.

Івуарійський бомбардир точно пробивав би в серії пенальті й, хтозна, може б черга до Террі так і не дійшла. Але це навряд чи полегшує переживання Джона, як і те, що через кілька днів після фіналу в Москві він відправився в табір збірної Англії і в товариському матчі проти США (2:0) забив гол.

“Найгіршим було те, що на наступний тиждень після фіналу в нас був збір національної команди перед матчем зі США на “Уемблі”. І мені довелось їхати туди й сідати за один стіл з гравцями “Манчестер Юнайтед” (Уес Браун, Оуен Гарґрівз, Ріо Фердінанд та Уейн Руні — UA-Футбол).

Я просто сидів там і закипав. Не хотів там бути. Це були жахливі дні для мене.”

І все ж часткове полегшення болю Террі прийшло з перемогою “Челсі” в Мюнхені, де лондонці в фіналі ЛЧ обіграли “Баварію”. Правда, цього разу без Джона в складі, який пропускав гру через вилучення в півфіналі з “Барселоною”.

“Для мене це була найприємніша річ — побачити перемогу “Челсі” в Лізі чемпіонів після того, що сталось в Москві. Це було як поставити галочку. Після цього ті безсонні ночі стали траплятись рідше.”