Іспанія прибирає Італію. Акценти глядача на іграх Ліги чемпіонів

У другій частині Марлезонського балету впав у вічі тріумф представників іспанського чемпіонату над суперниками з Італії. І тепер, як у старі добрі часи, у чвертьфіналі домінують клуби з Ла Ліги, а італійських там немає зовсім.

За враженнями ж від гри, перефразовуючи стару пісню: "Барселона" танцює соло, решта – кор.дебалет. У сенсі переваги однієї з команд над суперником.

• Барселона - Наполі 3:1 (1:1)
• Арсенал - Порту 1:0 (0:1) пенальті - 4:2
• Боруссія - ПСВ 2:0 (1:1)
• Атлетіко - Інтер 2:1 (0:1) пенальті - 3:2

Видовищність. Найсмачніше виглядав матч у Барселоні – не менше півтора десятка гольових моментів. Слідом іде Дортмунд, а за ним – Мадрид.

Лондон неабияк розчарував малозмістовним другим таймом і відверто пустопорожнім в очікуванні пенальті додатковим часом.

За сумою вражень від обох серій дуелей також найбільш видовищним був поєдинок "Барселони" з "Наполі", а найменш – сутичка "Арсеналу" та "Порту".

Інтрига. Її було вдосталь. Навіть у Барселоні все стало остаточно зрозуміло лише на 83-й хвилині – після голу Левандовського, який підвів риску під рахунком і поставив хрест на надіях "Наполі".

У Дортмунді ПСВ міг перевести гру в овертайм ще за хвилину до кінця другого тайму, але де Йонг не влучив у площину воріт "Боруссії". І вже після цього Ройс зробив контрольний постріл у голову, який по суті нічого не вирішував.

А в Лондоні та Мадриді навіть знадобився розіграш "лотереї", як виявилося, на користь господарів поля.

Логіка. "Наполі" міг би забити і на м'яч більше. "Атлетіко", мабуть, міг схилити стрілку терезів на свій бік ще в екстра-таймах. Але ні те, ні інше не змінило б результату на користь іспанських клубів.

А от у Лондоні та Дортмунді, за моїми спостереженнями, нічия стала б цілком закономірним результатом. І отже, "Боруссія" з ПСВ продовжили б з'ясовувати стосунки в додатковий час, тоді як "Порту" відсвяткував би загальну перемогу над "Арсеналом".

Цікаво, що якщо простежити логічність результатів в обох матчах раунду для кожної з пар, то абсолютно справедливим буде виглядати лише успіх "Барселони". Для всіх інших дуетів закономірною є підсумкова рівність у рахунку. Що ми і спостерігали двічі, але чого не побачили в Дортмунді, де ПСВ не вдалося уникнути поразки в основний час.

Суддівство. Мій консультант Юстас продовжив свою відпустку: все було чинно і благородно.

Ну, не сприймати ж усерйоз думку зацікавленого коуча "Наполі", який розгледів пенальті на Осімхені в досить нешкідливій за мірками сучасного суддівства ситуації.

Або йти на поводу в ослаблого зором коментатора, якому було "важко розгледіти, де саме фол" в епізоді зі скасованим голом "Арсеналу". Усе шляхом.

Везіння. Найбільш везучий – "Арсенал": перший промах суперника в серії пенальті, за рахунку 2:1. Венделл не просто влучив у штангу. Від неї м'яч примудрився відскочити воротареві нижче спини, а звідти – чудесним чином таки не за лінію воріт.

Фартило і "Боруссії". На 53-й хвилині, за 1:0, після удару Лосано від гола у відповідь її вберегла стійка воріт. З огляду на загальне співвідношення сил, це міг бути найважливіший момент у протиборстві з ПСВ.

Якщо дуже захотіти, то можна поставити в цей ряд і локальне везіння "Барселони". Я кажу про поперечину від Олівейри на 89-й хвилині, за 3:1. Якби стався цей гол, і теоретично в розпорядженні "Наполі" було ще кілька хвилин. Чому б і ні?

І лише до перемоги "Атлетіко" Фортуна не мала рівно ніякого стосунку.

Особистості. Найпомітнішими на полі були воротарі. Я б назвав Зоммера з "Інтера", Мерета з "Наполі" і Облака з "Атлетіко". Причому, саме в такому порядку – ми тут говоримо не про внесок у результат, а про частоту участі в найяскравіших моментах. Ще можна згадати Кобеля з "Боруссії" і Райя з "Арсеналу".

Серед польових насамперед запам'ятався барселонець Рафінья. Потім – його одноклубник Гюндоган. Третім буде Грізманн з "Атлетіко". До п'ятірки включу також Малена ("Боруссія") і Мартінеса ("Інтер").

Найкращі, з точки зору ефективності – Коке ("Атлетіко"), Канселу ("Барселона") і Едегор ("Арсенал"). З тих, хто вийшов на заміну, найяскравіше враження справив Депай ("Атлетіко").

Симпатії. "Барселона" поза конкуренцією. Після неї несподівано сподобався "Атлетіко". "Боруссія" була приблизно настільки ж гарна для глядача, та й ПСВ поступився їй якоюсь дещицею, в цьому сенсі. Зарахував би до цієї групи команд і "Наполі".

"Порту" був найгіршим швидше методом виключення. Справжніх розчарувань не побачив. І взагалі, ця вісімка порадувала куди більше за ту, першу половину учасників 1/8-ої фіналу.

Жеребкування. По-своєму імпонують практично всі чвертьфіналісти. Їхній склад підібрався на рідкість пристойний і конкурентний. Фаворитів передбачати не візьмуся – це вам не УПЛ.

Традиційно не хотілося б, щоб жереб звів команди з однієї національної ліги. Особисто мені цікавіше спостерігати змагання представників різних чемпіонатів. Ось, Іспанія побила Італію, а як у неї склалося б з Англією чи Німеччиною?

Утім, розумію, що за такого представництва ліг у 1/4-ій фіналу зустрічі земляків імовірні, як ніколи. Тоді вже нехай вони всі зіграють один з одним, а "третій зайвий" іспанський клуб – з ПСЖ. Але жеребу не накажеш, а в житті, як відомо, щастя немає. Чекаємо на чергову "різносортицю" від УЄФА...

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine