Більше, ніж просто костолом: Шахтар зіграє проти команди найбруднішого опорника нульових

Вундеркінд

Не повірите, але це так.

Марк ван Боммель дебютував у професійному футболі за "Фортуну Сіттард" в 16 років та 23 дні.

Надворі була весна 1993-го, і зовсім скоро його команда понизилась в класі - погана новина для фанів і чудова для молодого захисника, який враз отримав більше ігрового часу.

У 1995-му він повернувся до еліти вже залізним гравцем основи, автором 7 голів і носієм старомодних вусів, перед якими скоро не встояла донька тренера "Фортуни" Берта ван Марвейка Андра. І це лише у 18 років!

Mark VAN BOMMEL - Fortuna Sittard 1998-99 pic.twitter.com/mjKeTL1aFL

— Old School Panini (@OldSchoolPanini) January 14, 2018

Прогрес ван Боммеля загальмується трохи пізніше, тому і до ПСВ він перейде лише у 1999-му.

Втім, "Фортуна" залишиться в його серці назавжди. Він згадував про неї навіть вигравши Лігу чемпіонів з "Барселоною", а коли в нульові клуб опинявся на грані банкрутства, Марк щоразу включався в його порятунок - продавав футболки з автографами, навіть сам стояв за прилавком у дні благодійних аукціонів, на яких назбирав понад мільйон євро.

Власне, такі дії добре корелюються зі словами сторонніх зірок про ван Боммеля - диявол на полі, він був ангелом за межами стадіону.

"Я ненавидів грати проти Марка. Він бився, провокував, завжди грав брудно. Але наші діти вчились в одній школі, і якось ми поговорили. Це була приємна, відкрита людина!" - згадував Деян Станкович.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Mark van Bommel (@markvanbommel6)

І так, це саме у "Фортуні" ван Боммеля вперше прозвали "Чудовиськом".

Зять

Марк та Андра одружились у 2001-му, а ще через рік у них народились близнята Томас і Рене.

Обидва пробували грати, але безнадійно. Натомість молодший син, Рубен, вже забив 4 голи в поточному сезоні за "АЗ", так що династія майже напевно продовжиться.

І хтозна, може, батько ще допоможе хлопцю прорватися, як ван Марвейк свого часу допоміг йому?

Марк починав кар’єру центральним захисником, і це Берт зі скандалом наполіг, щоб він перейшов у опорну зону.

Ну, а потім тесть і поготів врятував йому міжнародну кар’єру. Хто не знав, Марко ван Бастен вигнав свого тезку зі збірної Нідерландів у 2006-му через картки, сварки і провокації на рівному місці. Пам’ятаєте матч Португалія - Нідерланди на ЧС? Дурнувате суддівство Іванова, так, але розпочав усе ван Боммель.

І ні, він не розкаявся і назад не просився. У 2007-му вже у статусі капітана "Баварії" Марк заявив, що хотів би грати за Німеччину.

Так би він і залишався без збірної надалі, якби туди не призначили ван Марвейка, а той не перебудував команду під зятя, стерши, наче гумкою, елегантну, яскраву збірну зразка Євро-2008.

Нові "Ораньє" заграли в’язко, жорстко, а іноді й жорстоко - і це ван Боммель був їхнім уособленням на мундіалі в ПАР, а не Роббен чи Снейдер, що дуже розчарувало Йохана Кройфа:

"Нідерланди показали жахливий, потворний антифутбол. І що це за арбітр такий з власними нормами дозволеного? Фінал заслуговував кращого"

Звісно, це він про численні фоли де Йонга і ван Боммеля, який ще перед фіналом пообіцяв "зламати" Іспанію, і з усіх сил виконував обіцяне.

І навіть потім, постарівши, ван Боммель продовжував грати за Нідерланди, поки їх тренував ван Марвейк. Вони пішли разом після провального Євро-2012, коли у голландській пресі вже прямо писали, що Берт викликає "не гравця, а зятя". Авжеж, їх недолюблювали. Країна, що молилась на Кройфа, Гулліта й ван Бастена, не хотіла, щоб її представляли інакше.

Бомбардир

А це вже золоті часи Марка - задовго до поїздки в ПАР і звинувачень у покровительстві.

Гус Хіддінк тоді тренував ПСВ, і в його схемі 4-3-3 ван Боммель гарував у парі з Йоханом Фогелем під Філіпом Коку. Відмінна зв’язка! З ними Ейндховен виграв 4 чемпіонства із 6.

Тоді-то Марк і розкрився як майстер дальніх ударів, якими забивав не менше 6 голів за сезон. Команда, тим часом, теж прогресувала, і в ЛЧ-2004/05 ПСВ на рівних бився з "Міланом" у півфіналі. Класний був склад - Матея Кежман, Алекс, Пак Чжі Сун. Ван Боммель був їхнім вожаком, але за іронією долі це з-під нього Амброзіні забив вирішальний гол.

Халепа, авжеж. Але в той же час у 36 турах Ередізіві Марк наколотив 17 голів, і це був вірний знак, що чемпіонат він переріс.

Далі - поїздка до "Барселони", улюбленої команди дитинства, де ван Боммель віддав 7 гольових у 24 турах. Едмілсон, Мотта, Маркес - у всіх було менше. Перед фіналом ЛЧ з "Арсеналом" Франк Райкард навіть поставив на Марка, а не Іньєсту - помилкове рішення, яке, однак, говорить само за себе.

Ще далі - "Баварія", де ван Боммель забивав найбільше, і навіть на "Сантьяго Бернабеу", після чого трибунам дістався непристойний жест. УЄФА тоді оцінила його у 6,200 євро штрафу.

Та що там, навіть у своєму останньому сезоні знову у ПСВ ван Боммель продовжував забивати зі штрафних.

Моду на безударних опорників ввів пізніше Серхіо Бускетс, а от у поколінні Марка хвилерізи били - і він був серед найкращих.

Поліглот

Ще одна дуже несподівана риса ван Боммеля.

Вже на першій же прес-конференції у Барселоні Марк попросив задавати питання іспанською, а не англійською, шокувавши пресу. Ніхто ж не знав, що замість лежати на пляжі він проходив літні курси у черниць в місті Вюгт.

Понад те, Марк не лише вивчив мову, а й розізнав головне про кожного футболіста та функціонера "Барси" - хто що любить, чим живе, яке в кого коло спілкування. Інсайдером виступив Клюйверт.

Ronaldinho, Deco, Eto'o, Xavi, Van Bommel e Puyol.

O Barcelona 2005/06, campeão espanhol e europeu, era um timaço! ???? pic.twitter.com/jYcVQuYm4I

— Sala12 (@OficialSala12) March 16, 2020

Ван Боммель розумів адаптацію як частину роботи, і коли приїжджав до клубу, то лишалось тільки потиснути усім руки. Райкард був у шоці і зізнавався, що вже за місяць Марк був своїм у колективі. А той що? Лише знизував плечима - мовляв, якось воно само.

Далі в його кар’єрі були ще "Баварія" та "Мілан" - і щоразу Марк дивував пресу миттєвим вивченням мови. Просто послухайте його німецьку…

…. або італійську.

Вкупі з лідерськими якостями це робило ван Боммеля фаворитом тренерів, як-от Юргена Клінсманна. Коли Оллі Кан завершив, він віддав Марку пов’язку, яку ще ніколи не носив іноземець:

"Марку було на роду написано стати капітаном "Баварії". Він видатний лідер, він викликає повагу усієї команди - і у молодих, і у досвідчених гравців. Він займає ключову позицію у півзахисті. Він - сполучна ланка між обороною, серединою поля та атакою".

Схожа історія згодом була в "Мілані", де жорсткість та владність ван Боммеля збалансували команду, дозволили їй виграти Скудетто, і через рік він прощався з "Сан-Сіро" чи не на рівні з сенаторами.

Ідеальний легіонер - ось ким він був. Повний антипод, скажімо, Гарету Бейлу в "Реалі".

Провокатор

Ну, і головне - те, без чого його не можна уявити.

Авжеж, ван Боммель фолив. Більше того, він робив це свідомо і часто переходив усі розумні межі.

Взяти безкарний удар двома ногами в Рікардо Монтоліво - це як взагалі?

Або шалений підкат в ноги Лусіо в матчі "Інтер" - "Баварія", коли навіть коментатори були змушені констатувати:

"Ван Боммель більше не хоче грати у футбол. Він хоче когось поламати".

І він був таким впродовж усієї кар’єри. Навіть на тренуваннях Отмар Хітцфельд хапався за голову, мовляв, "був страх, що він покалічить своїх ще до матчів".

Ван Марвейк, в свою чергу, надто добре знав зятя, і на гальма не тиснув. На ЧС-2010 ван Боммель ліктем ввалив Луїсу Фабіано, ще раз потоптався по Лусіо, зніс Дані Алвеса, вирубав Вальтера Гаргано, врізав Едінсону Кавані, а жовту отримав за… удар після свистка.

І ні, це не випадковість, а теж частина його футболу. Грубий до суперників, він був надзвичайно запопадливим до арбітрів:

"Я завжди намагаюся поговорити з суддею, спитати його думку, щоб знати, як далеко я можу просунутися", - пояснював ван Боммель. "Як на мене, це лише частина гри. Часто ми говоримо просто про погоду чи якість поля. А якось раз я запитав суддю, де він купує продукти, і сказав, де зараз скидки. Потім він дозволив мені ще один фол, а ще через п’ять ігор запитав мене про інший магазин. Вам просто потрібно побалакати з цими хлопцями. Сваритися з ними без толку".

Це скандал, але ван Боммель завершив кар’єру, маючи 651 матч, 87 голів, 146 жовтих і лише 12 червоних. Шокуючі цифри, що й близько не ілюструють, яким гравцем він був.

Трохи видає опорника хіба прощальний матч. 12 травня 2013-го з "Твенте" він зніс Душана Тадича, за що отримав від Данні Маккеллі другу жовту, яку згодом назвав "найсправедливішою з усіх". Чи це так? Скоріше, ван Боммель навпаки недоотримав надто багато попереджень.

Ніколи не плутайте олдскул і хамство, панове. Коли Денніс Вайз та Пол Інс попросили рефері не вмішуватись і дати їм розібратись, як мужикам - оце була справді "стара школа".

А що ван Боммель? Він симулював майже так само часто, як фолив, а потім біг до суддів і випрошував для суперника картки, яких не було. Це не стара школа і не нова - це лише прагматизм. Готовність робити заради перемоги все - в тому числі й найбрудніші речі, якими інші гидували.

Чи було приємно за цим спостерігати? Бог свідок, ні.

Чи був ван Боммель майстром свого ремесла? 20 трофеїв доводять, що так.