Загреб і Максимір - дві реальності. Подорож з UA-Футбол до Хорватії

"Нічого собі, тут у відкриту палять", - це було одне з перших вражень від загребського стадіону, куди групу українських журналістів привезли практично відразу по прильоту. В принципі, в Україні теж ніхто по кутах не сахається, щоб затягнутися сіжкою, але представники місцевих ЗМІ (в тому числі прес-аташе "динамівців") між прес-конференціями диміли буквально посеред сходів, які вели до поля головного стадіону країни. Недопалки були навіть біля дверей при вході до аеропорту. Диміли не всі, але після України, де ті, хто палять, вже стали мало не окремою категорією громадян, настільки відкрите вживання тютюну було несподіваним явищем.

Передматчеві заходи "Шахтаря" у вигляді спілкування Луїша Каштру разом з одним із гравців (цього разу ним виявився Жуніор Мораєс) з пресою пройшли при досить сприятливих погодних умовах. Тема опадів хоч і була актуальна, але, в принципі, не завадила "гірникам" провести своє тренувальне заняття без пригод. Журналістів спробувати поле не пустили, зате була можливість пройтися по тренерській зоні, яка більше нагадувала заболочену місцевість.

Але вже по ходу розминки "Динамо" над "Максиміром" почалася дуже сильна злива. Лило в прямому сенсі як з відра. У цей момент - а до гри обіцяли ще одну порцію опадів - стало по-справжньому шкода уболівальників, тому як на стадіоні немає жодного критого сектора. Серед "еліти" тільки VIP-місця, розташовані нагорі арени, і прес-ложа, враховуючи, що журналістам доводиться працювати з електронікою (хоча відомі випадки у давні часи, коли колегам доводилося сидіти і під парасольками). Доповнюючи картину ми просто не можемо не відзначити класику, про яку у нас вже багато хто забуває: коли займаєш місця на декількох нижніх секторах, тренерські навіси заважають дивитися футбол. Або ще краще - перед тобою стовп.

Загалом, якщо вам текстово дуже важко дається сприйняття інформації, а поїхати до Хорватії ви поки не можете, вирушайте до Херсона - обидва стадіони чимось схожі.

Ранок середи зустрів відмінною погодою, немов, небеса змилостивились, дозволивши познайомитися з центром міста. На рецепції в готелі запропонували скористатися трамваєм № 6, який ходить з інтервалом хвилин у п'ять (на центральній площі часті "трамвайні пробки" через великий потік транспорту, хоч виявляються вони дуже короткими).

Прогулюючись по чужому місту завжди в очі кидається архітектура. У Загребі вона дуже цікава. Місто ще пам'ятає сліди минулих років, коли з одного боку вулиці знаходяться будівлі нової роботи, а навроти - практично забутий ще в минулому столітті будинок. Окремо в ступор вводили "суміщені" будови, які візуально зроблені в різному дизайні. Таких по Загребу повно. Причому, найчастіше у них може бути однакова навіть висота.

Зовнішня реклама про наближення великого футболу не говорила. По дорозі зустрічалися тільки афіші поєдинку ММА за участю місцевої зірки Маріуша Пудзяновського і хорватських гандболістів. Про футбольне "Динамо" - ні слова. Втім, розмови про доцільність використання бордів ходять давно: вже існують інші способи достукатися до аудиторії, переважно через інтернет. Та й конкретно зараз це не має ніякого значення в контексті відвідування Загреба.

Йдемо далі і потрапляємо на місцевий Привоз, де торгують продовольчими і сувенірними товарами. Людей було небагато, а ті, що були, на контакт йшли досить легко. Та й в цілому час був для пізнього сніданку, який народ проводив в найближчих кафе і з газетами в руках. Так, газетами. Правда, і молоді не так багато. Мабуть, у неї свої місця для тусовок.

Фотогалерея

(світлини клікабельні)

Прикупили місцевої преси і ми: щотижневий журнал і щоденну газету. Перша з них вийшла ще в суботу і тема майбутнього поєдинку Ліги чемпіонів, безумовно, центральна. Є матеріали про голкіпера Івана Кєлаву, який захищав кольори "динамівців" в іграх проти донеччан у 2008-му, домашні перемоги загребців на міжнародній арені і Євгена Коноплянку - однієї з головних зірок нинішнього "Шахтаря", якого буквально всі очікували побачити в старті. Власне, в орієнтовному складі нашого анонсу він також спочатку був, проте новини про травму змусили внести зміни.

"Газетярі" в день матчу виділили головній спортивній події країни дев'ять сторінок. Вісім з них присвячені, загалом-то, класичному прев'ю з розширеною графікою і аналізом. Останню смугу номеру відвели під "Донбас-Арену" і фактом, що "Šahtar klub bez doma".

Фотогалерея

(світлини клікабельні)

Футбольних зірок побачили тільки тричі: на вітрині книгарні рекламувалася автобіографія Луки Модріча, в сувенірних крамницях продавалися футболки з поки ще чинним володарем Золотого м'яча, а Іван Ракітіч з посмішкою поглядав на нас з упаковки якогось місцевого печива в супермаркетах.

Від думок про вечірній Футбол відволік несподіваний марш місцевої профспілки освіти з вимогою про підвищення зарплати вчителям через коефіцієнт складності робіт. У серці Загреба вулички і площі доволі маленькі, через що потік людей здавався нескінченним й історичний центр було бажано покинути. Демонстрація на площі святого Марка, до речі, тривала від сили годину-півтори, після чого протестувальники вже окремими групками рушили на місцеву "пішохідну вулицю", де в мирній обстановці за кавою обговорювали свої питання.

Фотогалерея

(світлини клікабельні)

На зворотній дорозі до готелю почали кидатися в очі вуличні музиканти. Один з них награвав легендарне "Hey Jude" (фани "Ман Сіті" оцінять), але особливо порадував персонаж, який таким виступом рекламував свій канал на Youtube.

Навряд чи є необхідність ще раз розповідати про саму гру. Окремо варто згадати хіба що місцеву торсиду, яка насправді заряджала за своїх так само шалено, як про це прийнято говорити. Це не передати словами - це потрібно просто почути самим. Причому, фанатська трибуна не єдина у своїй голосовій підтримці, як це прийнято у нас. Центральні сектори так само активно перекрикуються з ультрас, наприклад, класичним "Динамо - Загреб". А свист, який стояв при не призначеному пенальті в першому таймі за "фол" Матвієнка у своїй штрафній, заглушав все навколо. Абсолютно все. Навіть голи не сприймалися так голосно, як цей єдиний епізод, який міг повернути гру в інше русло.

Для загальної атмосфери навіть якось шкода, що "Максимір" - стадіон старого типу, без даху, тому весь звук йде фактично в повітря. Наскільки ефектніше підтримка виглядала б на критій арені. Може, в Загребі колись прийдуть до будівництва нового стадіону, а поки клуб намагається просто підтягувати нинішню домівку до мінімальних вимог УЄФА. Як підсумок - в прес-ложі столики для ноутбуків ніби є, але розкривати техніку немає сенсу через дуже маленький простір.

Знаючи агресивність місцевих уболівальників, здавалося, що після фінального свистка вони будуть трощити все навколо, вибиваючи гіркоту за прикру нічию. Але, мабуть, емоцій не залишилося ні на що. Такі матчі варті того, щоб їх просто запам'ятали і розповідали, що спостерігали за ними в режимі лайв, а не просто постфактум, знаючи результат.

Загреб залишив враження міста, яке розвивається і прогресує. З місцевим спокоєм тут хочеться злитися і не замислюватися про навколишній світ. "Максимір" практично за всіма параметрами виглядає винятком: від інфраструктури до атмосфери, яка зовсім не схожа на те, що відбувається в центрі хорватської столиці. Може, це і правильно: стадіон - як місце, де ти викидаєш всі зайві емоції і таким чином перезаряджаєш внутрішні батареї. У Загреб потрібно приїхати хоча б заради "Максиміра", щоб перейнятися його духом і атмосферою. Сюди навряд чи буде тягнути постійно, але побачити, як вболівають за своїх - однозначно варто.

Використані світлини Олександра Риженка