Нічого нового. В боротьбі з топ-командами Шахтар тупцює на місці

Такі матчі як проти "МанСіті" вчора в Харкові – то побічний ефект того стилю, який уже роками сповідує донецький "Шахтар". Безперечно, можна було б зіграти з цією командою (і всіма іншими суперниками, які мають суттєву перевагу в класі) – по-іншому. На кшталт того, як свого часу проти топ-клубів Європи в Лізі чемпіонів грав "Рубін". Але налаштувати таку модель на один-єдиний матч неможливо. Її треба продукувати і вдосконалювати постійно. "Шахтар" же грає по-іншому.

"Шахтар" грає з м'ячем, розвиває динаміку і мобільність, що, в принципі, тримає "Шахтар" на рівні міцненьких європейських середняків. Такий стиль і такий рівень дозволяють спокійно брати своє в матчах з аутсайдерами, рівняють шанси "гірників" на успіх з командами, приблизно рівними за класом, і майже не залишають "гірникам" надій на прийнятний результат в поєдинках проти суперників рівня "МанСіті". Бо такі суперники грають з м'ячем, змушуючи донеччан працювати у відборі, пресингувати. Робити те, чого "Шахтар" робити не вміє.

І це тягнеться від сезону до сезону, незважаючи на ім'я тренера, який керує командою. Бо клуб підбирає тренерів під стиль команди, а не команда перелаштовується під стиль тренера. Інша річ, що є поточні об'єктивні фактори – кадрове наповнення, невидимі для широкого загалу тренерські нюанси, психологія. Тут передовиком був і залишається Мірча Луческу, у якого і склад був сильнішим від того, яким володіли (і володіють) його наступники, і тренерська хитрість була розвинена ліпше.

Паулу Фонсека майже нічого нового "Шахтарю" не дав. Тому були поразки не лише від "МанСіті" (Хоча ми пам'ятаємо й перемогу португальця над цим суперником, щоправда – в матчі, який не відігравав для англійців важливого значення), а й розгром від "Айнтрахта", немічність пройти бодай одну стадію плей-офф навіть проти суперників рівня "Сельти". В якому напрямку рухається Каштру? Чи зробить він "Шахтар" сильнішим у порівнянні з часами Фонсеки? Поки що це запитання без відповідей.

Проти "Манчестер Сіті" українська команда не показала абсолютно нічого. "Нічого" в значенні абсолютної відсутності бодай якогось матеріалу для аналізу. Слабкий захист в особах Кривцова, Матвієнка, Болбата – це не новина. Безхребетна гра Алана Патріка в центрі поля? Це теж сталося не вперше. 17 (!) дотиків до м'яча Манора Соломона на позиції правого вінгера за тайм? Ми пам'ятаємо провальний дебют ізраїльтянина за "Шахтар" в матчі з "Айнтрахтом". Манор поки що корисний лише в поєдинках з суперниками зразка "Карпат" чи "Олександрії".

Певно, треба сказати й про Жуніора Мораєса. Форвард він доволі майстерний. Певно, один з найкращих в чемпіонаті України, але прямолінійність, якою гра Жуніора окрашена у важливих епізодах відповідальних матчів, трохи бентежить. І це стосується не лише гри за донецький "Шахтар". Те саме ми бачимо і в збірній України, де ліпше Мораєса свої моменти реалізовує навіть не надто пластичний Роман Яремчук. Хоча пам'ятаємо минулорічні його голи "Ліону". Голи, притаманні топ-нападнику.

Дві передачі Тайсона на загострення стали прикрасою гри "Шахтаря" в цьому матчі. Капітан дійсно дозрів до топ-чемпіонату, бо навіть за умови статичності всієї команди став одним з найліпших за кількістю і якістю передач, найліпшим за показниками дриблінга і обводок. Та й за показником інтенсивності. Коноплянці важко буде виграти конкуренцію у Тайсона, навіть якщо бразилець буде не в найліпшій своїй формі.

До речі, що стосується передач. Матвієнко з Кривцовим за цим показником були найкращими в своїй команді – під 85 пасів у кожного, більшість з них – вперед. Очевидно, "Шахтар" намагався виходити з оборони за рахунок короткої гри, але не вистачало фундаменту в центрі поля. Бо половина передач Кривцова і Матвієнка через центр не минали опорної зони – Патрік зі Степаненком або помилялися, або просто не знаходили цікавого продовження.

Відносно багато з м'ячем працював і Ісмаїлі, хоча бентежить доволі велика кількість невимушених втрат м'яча. Втім, більшість з них – на чужій половині поля, що не було критично в плані наступу контратак на власні ворота. Ісмаїлі традиційно дав значно вищу інтенсивність роботи в порівняні з колегою з правого флангу. Проте Болбат, як і бразилець, намагався переходити на чужу половину поля, хоча до штрафного майданчика "МанСіті" майже не добігав.

Треба відзначити доволі пасивну гру Марлоса. У його активі є два удари, але жодної передачі на загострення. В центрі, де спочатку і повинен був грати Марлос, одному з лідерів "Шахтаря" взагалі не давали волі. І тут не стало в нагоді навіть вміння зіграти тонко на обмеженому просторі. Тому часто Марлос зміщувався праворуч, а одна з двох найбільш насичених зон інтенсивності його дій – на власній половині поля. Очевидно ж, "Манчестер Сіті" повністю переграв "Шахтар" в центрі поля, тому на не супер-надійних центрбеків Отаменді та Фернандіньо був мінімальний тиск. Про це, власне, бразилець з англійської команди і говорив після матчу.

Інтенсивність роботи Марлоса - ближче до правого флангу і своєї половини поля

Не надто показовий матч. "Шахтар" в цьому поєдинку міг здобути очки в одному з двох випадків: або відпрацьована зміна стилю, або ж філігранно точна робота у вже звичній для "гірників" манері. Ні одного, ні іншого вчора на полі не було. Тому справжня Ліга чемпіонів розпочнеться для команди Каштру за два тижні.

Фото - ФК "Шахтар"