Аргентина & Бразилія. Найгарячіші матчі запеклого протистояння


Видатна історія видатного суперництва

Аргентина & Бразилія. Найгарячіші матчі запеклого протистояння

Роберто Моралес Автор UA-Футбол

На початку доби 3-го липня відбудеться супер-принциповий і навіть видатний за вивіскою матч – зіткнення двох одвічних ворогів Аргентини та Бразилії у півфіналі Копа Амеріка 2019. Обидві команди пройшли на цьому турнірі різний шлях, але обидві розпочнуть чергову серію суперництва з ворогом з чистого листа. Це той випадок, коли одна перемога здатна компенсувати всі попередні страждання, а одна поразка може зумовити прокльони від вболівальників, незважаючи на позитивні емоції від попередніх поєдинків.

Відомий коментатор, фахівець з латиноамериканського футболу Роберто Моралес згадує найвидатніші матчі між двома зубрами латиноамериканської гри, між двома ворогами і непримиримими суперниками Аргентиною та Бразилією.

Аргентина & Бразилія. Найгарячіші матчі запеклого протистояння - изображение 1


*З першим матчем традиційно складна історія, бо кожен може рахувати на свій манер. 2 липня 1908-го року офіційна збірна Аргентини почала турне Бразилією і перший ж матч провела у Сан-Паулу на "Велодромі" зі збірною штату. Закінчилося усе нічиєю 2:2. У господарів дубль на рахунку прародителя бразильського футболу Чарльза Міллера. Взагалі, бразильську сторону представляли суто англійці, а от у гостей були четверо небританців. Усі наступні шість поєдинків турне Аргентина виграла з загальним рахунком 29-4. Потім подібних ігор ще було багато, проте з бразильського боку це все були збірні й не офіційні, навіть якщо у складі траплялися й гравці не з одного штату.

*20 вересня 1914. Перша зустріч саме збірних. На той час аргентинці вже приблизно 35-ть разів офіційно зіграли проти Уругваю і двічі з Чилі. Гра проходила у Буенос-Айресі на полі клубу "Гімназія і Есгріма". Господарі перемогли 3-0, а дубль у них зробив Карлос Ізагірре, універсальний форвард і зірка цілого десятиліття для "албі-селесте". Проте й з цим матчем проблема. На той момент в Аргентині були дві конкуруючі федерації. Господарів зібрала та, що програє згодом АФА, котра донині є офіційною. ФІФА цей матч більш-менш визнає, як і наступний (27 вересня в рамках Копа Рока, його виграли бразильці 1:0), а от Аргентина – ні.

*Перший з усіх боків офіційний матч пройшов 10 червня 1916-го року знов на полі "Гімнасії і Есгріми" у рамках Чемпіонату Південної Америки. Вийшов матч нестач. Спочатку не було арбітра і покликали тренера Чилі Карлоса Фанту Томашевського попрацювати зі свистком. Вийшло добре і екс-воротар надалі пішов цим шляхом. На наступному чемпіонаті континенту йому дадуть приз як найкращому судді. Ще у аргентинців зібралося тільки десятеро футболістів. Почали питати, чи є на трибунах гравці. Визвався досвідчений (31 рік) форвард "Уракану" Хосе "Ель Негро" Лагуна, який і забив перший гол у цьому поєдинку на 10-й хвилині. Так дядько дебютував і потім ще зіграє три матчі та заб’є ще два м'ячі за "албі-селесте". Довго ще гратиме (тоді футболіст за 30-ть – рідкість) і довго тренуватиме, зокрема, повезе збірну Парагваю на перший чемпіонат світу.

З боку бразильців в середині першого тайму забив Аленкар і матч завершився 1:1.

Аргентина & Бразилія. Найгарячіші матчі запеклого протистояння - изображение 2

*1 червня 1919. Відразу по завершенню Чемпіонату Південної Америки, який вдома виграла Бразилія, провели матч під назвою Копа Роберто Чері. Матч реквієм за уругвайським воротарем, котрий після травми в поєдинку першості помер в лікарні, що, фактично, морально вбило головного фаворита змагань. Зрозуміло, що уругвайці грати й не могли, й не хотіли – вони везли додому тіло 23-річного товариша.

Бразильці вийшли у футболках збірної Уругваю, а їхні суперники були одягнені у форму клубу "Пеньяроль", за який виступав Чері. Підсумок цього специфічного поєдинку – нічия 3:3.

*Майже за рік, 10 червня 1920 в Буенос-Айресі на "Кампо де Барракас" суперники провели поєдинок, що став початком їхньої нескінченної ворожнечі. За день до матчу трапився скандал, точніше він тільки почався. Аргентинський журнал опублікував карикатуру, на якій зобразив бразильських футболістів у вигляді мавп. "Добрі" вболівальники принесли примірники цього видання в готель де розташувалися бразильці.

Гості розізлилися сильно і вимагали від керівників делегації висловити протест. Ті почали їх заспокоювати, а подекуди й просто тиснути статусом, як один з дипломатів. Ось тепер вже деякі гравці категорично відмовилися виходити на поле. Загітувати грати вдалося тільки шістьох. Представник делегації, колишній знаменитий футболіст "Флуміненсе" Освалдо Гомес визвався стати критично потрібним сьомим футболістом. Аргентинці запропонували надати чотирьох своїх колег, аби ті зіграли за суперника і це був би повноцінний футбол 11 на 11. Допомогу гості прийняли. Та адекватність футбольних аргентинців компенсували дикі місцеві вболівальники. Як тільки вони побачили, що їхні співвітчизники грають за суперника, то відразу вирвалися на поле, почали матюкати і своїх і чужих, погрожували бити.

Гру вдалося поновити у неповних складах. Збірна Аргентини все одно продемонструвала добру волю та порядність. Господарі зняли чотирьох гравців і матч продовжувався вже 7 на 7. Аргентина виграла 3:1. Футболісти тоді ще не були ворогами, але зерно ворожнечі лягло в темпераментний місцевий ґрунт.

*25 грудня, Різдво 1925-го. На полі стадіону "Міністро Брін і Сангуел" в Буенос-Айресі стартував завершальний матч Чемпіонату Південної Америки. Аргентині вистачало й нічиєї для титулу, Бразилії потрібна була перемога. Вона і вела в рахунку 2:0. Легендарний Артур Фріденрайх забив гол та невгамовно вів команду вперед. В одній з атак Рамон Муттіс брутально зрубив його. Бразилець врізав йому в пику, отримав не менш потужний удар у відповідь. Парагвайський рефері Мануель Чапарро не свиснув взагалі нічого. Тому сутички надалі стали стабільним явищем. В цьому футболо-боксі аргентинці змогли двічі забити зусиллями Антоніо Черротті та Мануеля Сеаоне й взяти титул. 11 років після цього суперники між собою не грали.

*Знов Чемпіонат Південної Америки в Аргентині. Груповий турнір усі шість учасників зіграли проти усіх. Господарі виграли кожен поєдинок, зокрема й проти Бразилії завершальний 1:0. Однак регламент передбачав великий фінал. 1 лютого на полі "Ель Гасометро" в столиці черговий бій наших гігантів. 90 хвилин завершилися без голів. На трибунах коїлося казна що – публіка цькувала і погрожувала бразильцям, на поле летів непотріб. До речі, знов про регламент. Якщо на чемпіонатах світу першу заміну проведуть тільки у 1970-му, то на Копа Америка вони вже були, а цього разу їх дозволяли навіть по три.

Аргентинці діяли грубо, паралельно володіючи ініціативою. Вже після усіх замін двоє їхніх суперників не могли повноцінно грати через ушкодження. Бразилія навіть залишила поле та змушена була повернутися на поле через зачиненні двері роздягальні. Вісенте дела Мата забив двічі, тож велика перемога знов у Аргентини. В Бразилії зустріч назвали Матчем Ганьби. Травмований тоді один з лідерів "селесао" Тім підкреслював – "грали суперники грубо і все ж перемогли, бо були сильнішими за нас".

*Копа Рока розігрували між цими суперниками з 1914-го. Назву він отримав від ініціатора президента Аргентини Хуліо Роки. 1939-го обидва матчі в Ріо-де-Жанейро і з місцевим арбітром. Дивно, однак тоді різне бувало. Аргентина виграла перший матч 6:1. У другому рахунок був 2:2. Аркадіо Лопес так розлютився суддівством, що почав бити рефері. Поліція силою вивела його з поля. Аргентинці на знак протесту з ініціативи свого тренера Анхеля Роки (!) залишили поле. Переможний м’яч бразильці забили вже у порожні ворота. Що б виявити переможця турніру наступного року провели ще два матчі у Сан-Паулу. Спочатку 2:2 (1:1 в основний час і дубль легендарного Леонідаса), а за тиждень знов на стадіоні "Парке Антарктіка" Аргентина спокійно виграла 3:0.

Схоже усім так сподобалося, що наступний Копа Рока провели аж за вісім днів! Тепер вже усі матчі в Буенос-Айресі. Бразильці встигнули поміняти тренера та все одно відразу програли 1:6. Потім виграли 3:2, майже дежавю, тільки без скандалів. На фарт господарі поміняли стадіон і вирішальний поєдинок провели у передмісті столиці Авельянеді на полі "Алміранте Кордеро". Знов Аргентина виграла переконливо 5:1. То були золоті часи тренера-початківця, а у нещодавньому минулому супербомбардира (закінчив виступи рік тому), Гільєрме Стабіле – він невдовзі виграє шість Копа Амеріка.

*1946-й рік. 10-го лютого на "Естадіо Монументал" в столиці Аргентини проходив завершальний матч Копа Амеріка. "Албі-селесте" випереджала "селесао" на одне очко. Минулого року кожен з суперників здобув по дві перемоги в очних дуелях, аргентинці – важкі, а бразильці – розгромні (одного разу 8:0). Знов усі матчі були дуже грубими, попри наявність в обох командах цілої низки технічних зірок.

Поєдинок став останнім у збірній і майже останнім в кар’єрі захисника Хосе Саломона. Це культовий персонаж тих часів, боєць і костолом. Цього разу вельми технічний Жаїр Роза зламав йому гомілку та малу берцеву кістку. Аргентина помстилася двома голами. Звичайно, бійок не бракувало, а також обидві команди встигли поштовхатися з поліцейськими.

Аргентина & Бразилія. Найгарячіші матчі запеклого протистояння - изображение 3

*Понад тридцять років після цього великі вороги не проводили якихось по-справжньому видатних матчів. Відзначимо хіба що перший гол Пеле за збірну у ворота Аргентини на "Маракані" у липні 1957-го, коли майбутньому Королю футболу було 16-ть. 1974-го вони вперше зустрілися на чемпіонаті світу. Обидві команди мали непогані склади, проте перебували в поганій формі. Аргентина – в зовсім кепській, Бразилія – ближче до посередньої, тож вона й виграла 2:1. За чотири роки в Мендозі в разі перемоги одна з команд фактично виходила в фінал. Через таку вагу матчу була нудна і обережна гра, у підсумку – 0:0.

Набагато веселіше склався матч в Барселоні у 1982-му. Аргентина, попри класний склад, виглядала надто прогнозованою і подекуди лінивою, а от "селесао" закохав у себе усіх. На момент поєдинку Сократес, Зіко, Фалькао та компанія були головними фаворитами змагань. Тим паче, їм було психологічно легше, "албі-селесте" вже програла Італії, тому мала лише перемагати. Техніка та грубість змішалися на полі у рівних пропорціях. До 85-ї хвилини Зіко, Сержиньо Шулапа та Жуніор знищили усі сподівання опонентів. Від розпачу Дієго Марадона нарвався на червону картку. Його відомий антагоніст Рамон Діас після цього забив гол, що дозволив вважати матч хоча б не зовсім ганебним, 1:3.

А от у 1990-му Марадона помстився добряче. В Турині у 1/8 фіналу його команда весь матч відбивалася і терпіла, а на 80-й хвилині Дієго віддав ідеальний пас на Клаудіо Каніджу, котрий забив єдиний гол. Драматична й не рідкісна у футболі історія. Вона мала й інше продовження. Вже по завершенню кар’єри Марадона у стані дуже розслабленому якимись стимуляторами під час одного з шоу зізнався, що тоді аргентинці ділилися з бразильцями водичкою під час гри, але пильнували, які саме пляшечки давати, для суперників були підготовлені спеціальні, в яких до води підмішали транквілізатор у такій дозі, аби суперник став в’ялим. Довести це неможливо, проте дуже схоже, що це таки правда. Деякі з аргентинців дуже кволо це заперечували, або просто "морозилися" при запитаннях про той випадок.

Аргентина & Бразилія. Найгарячіші матчі запеклого протистояння - изображение 4

*Наприкінці березня 1991-го суперники зустрілися у Буенос-Айресі, то був контрольний матч. Пам'ять про "святу воду" була надто свіжою та матч вийшов дуже цікавим, не лише злим. Шість голів (3:3) і по одному вилученню. За три місяці у Курітібі теж була нічия 1:1 і вилучення у бразильців.

Все то було розминкою перед грою у Сантьяго на Копа Амеріка. Перший матч групового фінального етапу. Матч видався феноменально багатим на моменти. П’ять голів – це лише третина того, що могло бути. Без Марадони та з Батістутою Аргентина ідеально контратакувала. Суперники ж завелися лише коли програвали 1:2. Підсумок матчу – 3:2 за "албі-селесте". Це якщо рахувати голи. Навпаки виглядав рахунок червоних карток, аргентинці догравали удев’ятьох, бразильці – увісьмох.

*25 липня 2004-го суперники вийшли на високогірне поле стадіону "Насіонал" у Лімі. Фінал Копа Амеріка. На чолі "селесао" Карлос Алберто Перейра, вже абсолютний атавізм епохи, звичайний фізрук з титулом десятирічної давнини. "Албі-селесте" тренував Марсело Бьєлса, митець, сміливець, адепт атаки. Склад у Аргентини також виглядав соліднішим за бразильський. Тевес та Д’Алессандро проти вже не найкращого Адріано – головні козирі в атаці суперників. Команда Бьєлси двічі вела в рахунку і двічі на останніх хвилинах таймів рахунок зрівнювався. Бійки цього разу не було, лише невеличка штовханина. Серію ж пенальті виграла Бразилія.

Аргентина & Бразилія. Найгарячіші матчі запеклого протистояння - изображение 5

З тих пір ці великі антагоністи зіграли ще багато цікавих чи не дуже матчів, але жодного – визначного. Можна відзначити тільки "товарняк" влітку 2012-го. Тоді Бразилія двічі вела у рахунку, але поступилася 3:4. Лео Мессі забив тричі. Лише він і Пеле у матчах цих монстрів робили хет-трики.

Оцените этот материал:
Комментарии
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти

Новости Футбола

Лучшие букмекеры

Букмекер
Бонус